Romans 12
1 I beseech you, therefore, my brethren, by the mercies of God, that ye present your bodies a living sacrifice, holy and acceptable to God, by a rational service of him.
Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, — повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу,
2 And be not conformed to this world; but be ye transformed, by the renovation of your minds: and discern ye what is the good and acceptable and perfect pleasure of God. (aiōn g165)
і не стосу́йтесь до віку цього, але перемініться відно́вою вашого розуму, щоб пізнати вам, що́ то є воля Божа, — добро, приємність та доскона́лість. (aiōn g165)
3 And, by the grace given to me, I say to you all: Do not carry thoughts, beyond what ye ought to think; but think with modesty, as God hath distributed to each one his measure of faith.
Через да́ну мені благода́ть кажу́ кожному з вас не ду́мати про себе більш, ніж належить ду́мати, але ду́мати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділи́в.
4 For as we severally have many members in one body, and all those members have not the same functions;
Бо як в однім тілі маємо багато членів, а всі члени мають не однакове ді́яння,
5 so also we, who are collectively many persons, are one body in Messiah, and are naturally members of each other.
так багато нас є одне тіло в Христі, а зосібна ми один о́дному члени.
6 But we have different gifts, according to the grace given to us. There is that of prophecy, according to the measure of his faith.
І ми маємо різні да́ри, згідно з благода́ттю, да́ною нам: коли пророцтво — то виконуй його́ в міру віри,
7 And there is that of ministration, possessed by one in his ministry. And there is that of a teacher, in his teaching.
а коли служіння — будь на служі́ння, коли вчитель — на навча́ння,
8 And there is that of a consoler, in his consoling: And that of a giver, with simplicity: And that of a presider, with dexterity: And of a sympathizer, with cheerfulness.
коли втіши́тель — на потіша́ння, хто подає — у простоті, хто голову́є — то з пильністю, хто милосе́рдствує — то з привітністю!
9 Let not your love be guileful: but be haters of evil things, and adherers to good things.
Любов нехай буде нелицемірна; нена́видьте зло та тулі́ться до доброго!
10 Be affectionate to your brethren: and love one another. Be foremost in honoring one another.
Любіть один о́дного братньою любов'ю; випереджа́йте один о́дного пошаною!
11 Be active; and not slothful. Be fervent in spirit. Be laborers for our Lord.
У ре́вності не лінуйтеся, духом палайте, служіть Господе́ві,
12 Be joyful in your hope. Be patient under your afflictions. Be persevering in prayer.
тіштесь надією, утиски терпіть, перебувайте в молитві,
13 Be communicators to the wants of the saints. Be kind to strangers.
беріть у́діл у потребах святих, будьте гостинні до чужи́нців!
14 Bless your persecutors: bless, and curse not.
Благословляйте тих, хто вас переслідує; благословляйте, а не проклинайте!
15 Rejoice with them who rejoice: and weep with them who weep.
Тіштеся з тими, хто тішиться, і плачте з отими, хто плаче!
16 What estimation ye make of yourselves, make also of your brethren. And indulge not high thoughts; but unite yourselves with the lowly minded. And be not wise in your own estimation.
Ду́майте між собою одна́ково; не величайтеся, але́ наслідуйте слухня́них; „не вважайте за мудрих себе!“
17 And repay to no man evil for evil: but let it be your study to do good before all men.
Не платіть ніко́му злом за зло, дбайте про добре перед усіма́ людьми́!
18 And if possible, so far as it dependeth on you, live in peace with every man.
Коли можливо, якщо це залежить від вас — живіть у мирі зо всіма́ людьми́!
19 And be ye not avengers of yourselves, my beloved: but give place to wrath. For it is written: If thou dost not execute judgment for thyself, I will execute judgment for thee, saith God.
Не мстіться самі, улю́блені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: „Мені помста належить, Я відплачу́, говорить Господь“.
20 And if thy adversary be hungry, feed him: and if he be thirsty, give him drink. For if thou doest these things to him, thou wilt heap coals of fire on his head.
Отож, як твій ворог голодний, — нагодуй його; як він пра́гне, — напій його, бо, роблячи це, ти згорта́єш розпа́лене ву́гілля йому на голову.
21 Be ye not overcome by evil; but overcome evil with good.
Не будь переможений злом, але перемагай зло добром!
