Revelation 18
1 After these things, I saw another angel come down from heaven; and he had great authority and the earth was illumined by his glory.
Після цього побачив я іншого ангола, що схо́див із неба, і що вла́ду велику він мав. І земля освітилась від слави його.
2 And he cried with a strong voice, saying: Fallen, fallen is Babylon the great: and hath become a cavern of demons, and the home of every unclean spirit, and the home of every unclean and hateful bird and the home of every unclean and hateful beast of prey.
І він гучним голосом кликнув, говорячи: „Упав, упав великий Вавилон! Став він оселею де́монів, і схо́вищем усякому ду́хові нечистому, і схо́вищем усіх пта́хів нечистих та нена́видних,
3 For all the nations have drunken of the wine of her wrath; and the kings of the earth have practised whoredom with her; and the merchants of the earth have been enriched by the abundance of her luxuries.
бо лютим вином розпусти своєї він напоїв всі наро́ди! І зе́мні царі з ним розпусту чинили, а земні купці збагатіли від сили розко́ші його!“
4 And I heard another voice from heaven, saying: Come ye out of her, my people; that ye may not participate in her sins, and may not partake of her plagues.
І почув я інший голос із неба, який говорив: „Вийдіть із нього, люди мої, щоб не сталися ви спільника́ми гріхів його, і щоб не потра́пили в кара́ння його.
5 For her sins have reached up to heaven; and God hath remembered her iniquities.
Гріхи бо його досягли́ аж до неба, і Бог згадав про неправди його.
6 Recompense ye to her, as she also hath recompensed; and render to her double, according to her deeds; in the cup which she hath mixed, mix ye to her two fold.
Відплатіть ви йому, як і він вам платив, і вдвоє подвойте йому за вчинки його! Удвоє налийте до чаші, що нею він вам наливав!
7 As much as she pleased herself with lasciviousness, so much of anguish and sorrow give ye to her. Because she saith in her heart, I sit a queen, and am no widow, and I shall see no sorrow;
Скільки він сла́вив себе та розкошува́в, стільки му́ки та смутку завдайте йому! Бо в серці своєму гово́рить: „Сиджу́, як цариця, і я не вдова, і бачити смутку не бу́ду!“
8 therefore, in one day, shall these her plagues come, death, and mourning, and famine; and she shall be burned with fire: for strong is the Lord God who judgeth her.
Через це одного дня при́йдуть кари його, смерть, і плач, і голод, і спа́лений буде огнем, бо міцни́й Господь, Бог, що судить його!“
9 And the kings of the earth who committed whoredom and were lascivious with her, shall weep, and mourn, and bewail her, when they shall see the smoke of her burning,
І будуть плакати та голосити за ним царі земні, що з ним розпусту чинили та розкошува́ли, коли побачать дим пожежі його.
10 standing afar off, from fear of her torment, and saying, Alas, alas! that great city Babylon, that powerful city; for in one hour is thy judgment come!
Вони через страх його мук стоятимуть зда́лека та говоритимуть: „Горе, горе, о місто велике, Вавилоне, місто могутнє, бо суд твій прийшов однієї години!“
11 And the merchants of the earth will mourn over her, because no one purchaseth their cargo;
І земні купці́ будуть плакати та голосити за ним, бо ніхто не купує вже їхнього вантажу́, —
12 no more, the cargo of gold, and silver, and precious stones, and pearls, and fine linen, and purple, and silk, and scarlet, and every aromatic wood, and all vessels of ivory, and all vessels of very precious wood, and of brass, and of iron, and of marble,
вантажу́ золота, і срі́бла, і камі́ння дорогоцінного, і пе́рел, і віссо́ну, і порфі́ри, і шовку, і кармази́ну, і всякого дерева запашно́го, і всякого по́суду з слоно́вої кости, і всякого по́суду з дорогоцінного дерева, і мідяного, і залізного, і мармуро́вого,
13 and cinnamon, and amomum, and aromatics, and unguents, and frankincense, and wine, and oil, and fine flour, and wheat, and beasts of burden, and sheep, and horses, and chariots, and the bodies and souls of men.
і кори́ці, і шафра́ну, і па́хощів, і мирри, і лива́ну, і вина, і оливи, і тонко́ї муки́, і пшениці, і товару, і овець, і ко́ней, і возів, і рабів, і душ лю́дських.
14 And the fruits which thy soul desired, have departed from thee; and all things delicious and splendid have perished from thee; and the traders in them shall obtain them no more.
І плоди́ пожадли́вости душі твоєї відійшли від тебе, і все сите та світле пропало для тебе, — і вже їх ти не зна́йдеш!
15 And they who were enriched from her, will stand afar off, for fear of her torment; and will weep and mourn,
Купці цими реча́ми, що вони збагати́лися з нього, від стра́ху мук його стануть здалека, і бу́дуть плакати та голосити,
16 saying: Alas, alas! that great city, which was clothed in fine linen, and purple, and scarlet, and gilded with gold, and precious stones, and pearls; because, in one hour, such riches are laid waste.
і казати: „Горе, горе, місто велике, зодягнене в віссо́н і порфіру та в кармази́н, і прикрашене золотом і дорогоцінним камі́нням та пе́рлами,
17 And every pilot, and every navigator to the place, and the sailors, and all who do business by sea) stood afar off,
бо за одну годину згинуло таке велике багатство“. І кожен стерни́к, і кожен, хто пливає на кораблях, і моряки, і всі, хто працює на морі, — стали здалека,
18 and cried, when they saw the smoke of her burning, saying: What other is like this great city!
і, бачивши дим від пожежі його, кричали й казали: „Котре до великого міста подібне?“
19 And they cast dust on their heads, and cried, weeping, and mourning, and saying: Alas, alas that great city, in which all that have ships in the sea became rich, by her preciousness; for in one hour she hath become desolate.
І вони поси́пали по́рохом го́лови свої, і закричали, пла́чучи та голо́сячи, і ка́жучи: „Горе, горе, місто велике, що в ньому з його дорогоцінностей збагати́лися всі, хто має кораблі на морі, бо за одну годину воно спорожні́ло!
20 Rejoice over her, O heaven, and ye Angels, and Legates, and Prophets; because God judgeth your cause with her.
Радій з цього, небо, і святі апо́столи та пророки, бо Бог виконав суд ваш над ним!“
21 And an angel took up a stone like a great millstone, and cast it into the sea, saying: So shall Babylon, the great city, be thrown down with violence, and shall no more be found:
І один сильний ангол узяв великого каменя, як жо́рно, і кинув до моря, говорячи: „З таким розго́ном буде кинений Вавило́н, місто велике, — і вже він не зна́йдеться!
22 and the voice of harpers and musicians and pipers and trumpeters, shall no more be heard in thee; and no artificer of any trade, shall be found any more in thee.
І голос гуслярі́в, і співакі́в, і сопі́льників, і сурмачі́в уже не буде чутий в тобі! І вже не зна́йдеться в тобі жодного мистця́ й ніякого мисте́цтва, і шум жо́рен уже не буде чутий в тобі!
23 And the light of a candle, shall not be seen in thee; and the voice of a bridegroom and bride, shall no more be heard in thee: for thy merchants were the great men of the earth, because all nations were seduced by thy sorceries.
І світло свічника́ вже не буде світити в тобі, і голос молодого й молодої вже не буде чутий в тобі. Бо купці твої були зе́мні вельможі, бо твоїм ворожби́тством були зведені всі наро́ди!
24 And in her was found the blood of prophets and saints, and of all those that have been slain on the earth.
Бо в нім зна́йдена кров пророків, і святих, і побитих усіх на землі“.
