Mark 15
1 And forthwith, in the morning, the chief priests with the Elders and the Scribes, and the whole Sanhedrim, held a consultation. And they bound Jesus, and led him away, and delivered him over to Pilate the president.
А первосвященики з ста́ршими й книжниками, та ввесь синедріо́н, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели́ та й Пилатові видали.
2 And Pilate asked him: Art thou the king of the Jews? He replied and said to him: Thou hast said.
А Пила́т запитався Його: „Чи Ти Цар Юдейський?“А Він йому в відповідь каже: „Сам ти кажеш“.
3 And the chief priests accused him of many things.
А первосвященики мі́цно Його винува́тили.
4 And Pilate again questioned him, and said to him: Makest thou no reply? See how much they testify against thee!
Тоді Пилат зно́ву Його запитав і сказав: „Ти нічого не відповідаєш? Дивись, — як багато проти Тебе свідку́ють!“
5 But Jesus gave no answer; so that Pilate wondered.
А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.
6 And it was his custom, at each festival, to release to them one prisoner, whom they might desire.
На свято ж він їм відпускав був одно́го із в'я́знів, котро́го просили вони.
7 And there was one named Bar Abas, who was confined with the movers of sedition, who had committed murder in the insurrection.
Був же один, що звався Вара́вва, ув'я́знений ра́зом із повста́нцями, які за повста́ння вчинили були душогубство.
8 And the people clamored, and began to demand, that he should do to them as he was accustomed.
Коли ж на́товп зібрався, він став просити Пила́та зробити, як він за́вжди робив їм.
9 And Pilate answered, and said: Will ye, that I release to you the king of the Jews?
Пилат же сказав їм у відповідь: „Хочете, — відпущу́ вам Царя Юдейського?“
10 For Pilate knew that the chief priests, from envy, had delivered him up.
Бо він знав, що Його через за́здрощі видали первосвященики.
11 But the chief priests further persuaded the multitudes, that Bar Abas should be released to them.
А первосвященики на́товп підмовили, щоб краще пустив їм Вара́вву.
12 And Pilate said to them: What will ye, therefore, that I do to him whom ye call king of the Jews?
Пилат же промовив знов їм у відповідь: „А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?“
13 And they again cried out: Crucify him.
Вони ж стали кричати знов: „Розіпни́ Його!“
14 And Pilate said to them: But what evil hath he done? And they cried out the more: Crucify him.
Пилат же сказав їм: „Яке ж зло вчинив Він?“А вони ще сильніше кричали: „Розіпни́ Його!“
15 And Pilate was willing to gratify the wishes of the multitudes; and he released to them Bar Abas; and, having scourged Jesus, he delivered him to them to be crucified.
Пилат же хотів догодити наро́дові, — і відпустив їм Вара́вву. І видав Ісуса, збичува́вши, щоб ро́зп'ятий був.
16 And the soldiers led him into the hall which was the Praetorium; and they called together the whole regiment;
Вояки ж повели́ Його до сере́дини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.
17 and they clothed him in purple, and braided a crown of thorns and put upon him;
І вони зодягли Його в багряни́цю і, сплівши з терни́ни вінка, поклали на Нього.
18 and began to salute him with, " Hail, king of the Jews!"
І вітати Його зачали́: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
19 And they smote him on the head with a reed and spit in his face, and bowed upon their knees and worshipped him.
І трости́ною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому.
20 And having mocked him, they divested him of the purple, and clothed him in his own garments, and led him forth to crucify him.
І коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього багряни́цю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели́, щоб розп'я́сти Його.
21 And they compelled a passer-by, Simon the Cyrenian, the father of Alexander and Rufus, who was coming from the fields, to bear his cross.
І одного перехо́жого, що з поля вертався, Си́мона Кіріне́янина, батька Олександра та Ру́фа, змусили, щоб хреста Йому ніс.
22 And they brought him to Golgotha, the place which is interpreted a Skull.
І Його привели́ на місце Голго́фу, що значить „Черепо́вище“.
23 And they gave him to drink wine in which myrrh was mixed; and he would not receive it.
І давали Йому пити вина, із ми́ррою змішаного, але Він не прийня́в.
24 And when they had crucified him, they divided his garments; and cast the lot upon them, what each should take.
І Його розп'яли́, і „поділили одежу Його, кинувши же́реб про неї“, хто що ві́зьме.
25 And it was the third hour when they crucified him.
Була́ ж третя година, як Його розп'яли́.
26 And the cause of his death was written in the inscription: THIS IS THE KING OF THE JEWS.
І був написаний на́пис провини Його: „Цар Юдейський“.
27 And they crucified with him two robbers, the one on his right hand, and the other on his left.
Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників, — одно́го право́руч, і одно́го ліво́руч Його.
28 And the scripture was fulfilled which saith: He was accounted among the wicked.
І збулося Писа́ння, що каже: „До злочи́нців Його зарахо́вано!“
29 And they also that passed by, reviled him; and, nodding their heads, they said: Aha, thou that destroyest the temple and buildest it in three days,
А хто побіч прохо́див, то Його лихосло́вили, „голова́ми своїми хитали“й казали: „Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, —
30 rescue thyself, and come down from the cross.
зійди із хреста, та спаси Самого Себе!“
31 And so also the chief priests, jeering one with another, and the Scribes, said: He gave life to others, his own life he cannot save.
Теж і первосвященики з книжниками глузува́ли й один до одного казали: „Він інших спасав, — а Самого Себе не може спасти!
32 Let Messiah, the king of the Jews, now descend from the cross, that we may see it and believe in him. And those also who were crucified with him, derided him.
Христос, Цар Ізраїлів, — нехай зі́йде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували“. Навіть ті, що ра́зом із Ним були ро́зп'яті, насміхалися з Нього.
33 And when the sixth hour was come, there was darkness over all the land until the ninth hour.
А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої те́мрява стала по ці́лій землі.
34 And at the ninth hour, Jesus cried with a loud voice, and said: Il, Il, lemono shebakthone; that is: My God, my God; why hast thou forsaken me?
О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучни́м та й вимовив: „Елої́, Елої́, — лама́ савахта́ні“, що в перекладі значить: „Боже Мій, Боже Мій, — на́що Мене Ти покинув?“
35 And some of them that stood by, when they heard it, said: He calleth for Elijah.
Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: „Ось Він кличе Іллю́!“
36 And one ran and filled a sponge with vinegar, and tied it on a reed, to offer him drink. And they said: Desist; let us see if Elijah will come to take him down.
А один із них побіг, намочив губку о́цтом, настроми́в на трости́ну, і давав Йому пити й казав: „Чекайте, побачим, — чи при́йде Ілля́ Його зняти!“
37 And Jesus cried with a loud voice, and expired.
А Ісус скрикнув голосом гучни́м, — і духа віддав!
38 And the curtain of the door of the temple was rent, from the top to the bottom.
І в храмі завіса розде́рлась надво́є, — від ве́рху аж додолу.
39 And when the centurion, who was standing near him, saw that he so cried and expired, he said: Verily, this was the Son of God.
А сотник, що насу́проти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: „Чоловік Цей був справді Син Божий!“
40 And there were women looking on, from a distance, Mary Magdalena, and Mary the mother of James the less and of Joses, and Salome;
Були ж і жінки́, що дивились здалека, між ними Марі́я Магдали́на, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосі́ї, і Саломі́я,
41 who, when he was in Galilee adhered to him, and ministered to him; and many other women, who had come up with him to Jerusalem.
що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуго́вували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.
42 And, as it was the eve of preparation, which precedeth the sabbath,
А коли настав вечір, — через те, що було́ Пригото́влення, цебто перед суботою, —
43 Joseph of Ramath, an honorable counsellor, who also himself waited for the kingdom of God, came, and assuming courage, went to Pilate, and begged the body of Jesus.
прийшов Йо́сип із Аримате́ї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, — і просив тіла Ісусового.
44 And Pilate wondered that he should be already dead. And he called the centurion, and inquired if he had been any time dead.
А Пила́т здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'я́тий помер.
45 And when he learned it, he gave his body to Joseph.
І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йо́сипові.
46 And Joseph bought fine linen, and took it down, and wrapped it in the linen, and deposited it in a sepulchre that was hewed in a rock, and rolled a stone against the door of the sepulchre.
А Йо́сип купив полотно, і, знявши Його, обгорнув полотном та й покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений. І каменя привалив до моги́льних дверей.
47 And Mary Magdalena and Mary the mother of Joses saw where he was laid.
Марія ж Магдали́на й Марія, мати Йосієва, дивилися, де́ ховали Його.
