John 10
1 Verily, verily, I say to you, That he who doth not enter by the door into the fold of the flock, but climbeth up in some other place, he is a thief and a robber.
Поправді, поправді кажу́ вам: Хто не входить двери́ма в коша́ру, але перела́зить деі́нде, — той зло́дій і розбійник.
2 But he that entereth by the door, is the shepherd of the flock.
А хто входить двери́ма, — той вівцям пастух.
3 And to him the door-keeper openeth the door; and the sheep hear his voice. And he calleth the sheep by their names, and leadeth them out.
Ворота́р відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йме́нню, і випрова́джує їх.
4 And when he hath led out his flock, he goeth before it; and his sheep follow him, because they know his voice.
А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідо́м за ним ідуть, бо знають голос його́.
5 But after a stranger the flock will not follow, but it fleeth from him; because it knoweth not the voice of a stranger.
За чужим же не пі́дуть вони, а будуть утікати від нього, — бо не знають вони чужого голосу“.
6 This allegory spake Jesus to them; but they knew not what he said to them.
Оцю при́тчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони́, про що їм говорив.
7 And Jesus said to them again: Verily, verily, I say to you, That I am the door of the flock.
І зно́ву промовив Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що Я — двері ві́вцям.
8 All those who have come, were thieves and robbers: but the flock did not hear them.
Усі, скільки їх перше Мене прихо́дило, — то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.
9 I am the door: and if any enter by me, he will live, and will come in and go out, and will find pasture.
Я — двері: коли через Мене хто вві́йде, спасеться, і той вві́йде та ви́йде, і пасо́висько зна́йде.
10 The thief cometh not, but that he may steal, and kill, and destroy. I have come, that they may have life, and may have that which is excellent.
Зло́дій тільки на те закрада́ється, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подоста́тком щоб мали.
11 I am a good shepherd. A good shepherd exposeth his life for the sheep.
Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе́ життя власне за вівці.
12 But a hireling, who is not the shepherd, and to whom the sheep do not belong, when he seeth the wolf coming, leaveth the flock, and fleeth; and the wolf cometh, and teareth, and disperseth the flock.
А наймит, і той, хто не вівча́р, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближа́ється, то ки́дає вівці й тікає, а вовк їх хапає й поло́шить.
13 And a hireling fleeth, because he is a hireling, and hath no concern for the flock.
А на́ймит утікає тому́, що він наймит, і не дбає про вівці.
14 I am a good shepherd; and I know my own sheep, and am known by my own.
Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.
15 As my Father knoweth me, so know I my Father; and I expose my life for the flock.
Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу́.
16 And I have other sheep, which are not of this fold: and them also I must bring; and they will hear my voice; and the whole will be one flock, and one shepherd.
Також маю Я інших овець, які не з цієї коша́ри, — Я повинен і їх припрова́дити. І Мій голос почують вони, — і бу́де ота́ра одна й Один Па́стир!
17 For this cause my Father loveth me, that I lay down my life, to resume it again.
Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізно́ву прийняти його.
18 There is no one that taketh it from me; but I lay it down of my own pleasure: for I have authority to lay it down, and authority to resume it again; because I have received this command from my Father.
Ніхто в Мене його не бере́, але Я Сам від Себе кладу́ його. Маю вла́ду віддати його, і маю вла́ду прийняти його зно́ву, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця“.
19 And again there was a division among the Jews, on account of these sayings.
З-за цих слів між юдеями зно́ву незгода зняла́ся.
20 And many of them said: He hath a demon, and is wholly beside himself; why hear ye him?
І багато-хто з них говорили: „Він де́мона має, і несамови́тий. Чого слухаєте ви Його?“
21 But others said: These are not the discourses of a demoniac: can a demon open the eyes of one blind?
Інші казали: „Ці слова́ не того, хто демона має. Хіба де́мон може очі сліпим відкривати?“
22 And the feast of the dedication was held at Jerusalem, and it was winter.
Було тоді свято Відно́влення в Єрусалимі. Стояла зима.
23 And Jesus walked in the temple, in the porch of Solomon.
А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґа́нку.
24 And the Jews gathered around him; and said to him: how long holdest thou our mind in suspense? If thou art the Messiah, tell us plainly.
Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: „Доки будеш тримати в непе́вності нас? Якщо́ Ти Христос, — то відкрито скажи нам!“
25 Jesus answered, and said to them: I have told you, and ye did not believe. The works which I do in the name of my Father, they testify of me
Відповів їм Ісус: „Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню́ їх у Йме́ння Свого Отця, — вони свідчать про Мене.
26 But ye do not believe, because ye are not of my sheep, as I have said to you.
Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви.
27 My sheep hear my voice: and I know them: and they go after me.
Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідко́м вони йдуть.
29 For my Father, who gave them to me, is greater than all; nor can any pluck from my Father's hand.
Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і ви́хопити ніхто їх не може Отцеві з руки́.
30 I and my Father are one.
Я й Отець — Ми одне!“
31 And again the Jews took up stones, to stone him.
Знов каміння схопи́ли юдеї, щоб укаменува́ти Його.
32 Jesus said to them: Many good works have I showed you from my Father; for which of those works do ye stone me?
Відповів їм Ісус: „Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котри́й же з тих учинків хочете Мене каменувати?“
33 The Jews said to him: It is not on account of good works, that we stone thee: but because thou blasphemest; and, whilst thou art a man, thou makest thyself God.
Юдеї Йому відказали: „Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши люди́ною, за Бога Себе видаєш“.
34 Jesus said to them: Is it not written in your law, I have said, Ye are gods?
Відповів їм Ісус: „Хіба не написано в вашім Зако́ні: „Я сказав: ви боги"?
35 If he called them gods, because the word of God was with them, and the scripture cannot be nullified;
Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було́, — а Писа́ння не може порушене бути,
36 do ye say to him, whom the Father, hath sanctified and sent into the world, Thou blasphemest; because I said to you, I am the Son of God?
то Тому́, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: „Зневажаєш Ти Бога“, через те, що сказав Я: „Я — Син Божий“?
37 And if I do not the works of my Father, believe me not.
Коли Я не чиню́ діл Свого Отця, то не вірте Мені.
38 But if I do them, although ye believe not me, yet believe the works; that ye may know and believe, that my Father is in me, and I in my Father.
А коли Я чиню́, то хоч ви Мені віри й не йме́те, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!“
39 And again they sought to lay hold of him; but he escaped out of their hands;
Тоді зно́ву шукали вони, щоб схопи́ти Його, але вийшов із рук їхніх Він.
40 and retired to the other side of the Jordan, to the place where John at first baptized, and tarried there.
І Він знову на то́й бік Йорда́ну пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебува́в.
41 And many persons came to him: and they said, John indeed wrought not even one sign; but every thing that John said of his man, was true.
І багато до Нього прихо́дили та говорили, що хоч жа́дного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було́.
42 And many believed on him.
І багато-хто ввірували в Нього там.
