Acts 3
1 And it occurred, as Simon Cephas and John went together up to the temple, at the time of prayer, being the ninth hour,
А Петро та Іван на дев'яту годину молитви йшли ра́зом у храм.
2 that, lo, those accustomed to bring a man lame from his mother's womb, brought him and laid him at the gate of the temple called Beautiful; that he might ask alms of those going into the temple.
І не́сено там чоловіка одно́го, що кривий був з утро́би своєї матері. Його садови́ли щоденно в воро́тях храму, що Красними звалися, просити ми́лостині від тих, хто до храму йшов.
3 This man, when he saw Simon and John going into the temple, asked them to give him alms.
Як побачив же він, що Петро та Іван хочуть у храм увійти, став просити в них милостині.
4 And Simon and John looked on him, and said to him: Look on us.
Петро ж із Іваном поглянув на нього й сказав: „Подивися на нас!“
5 And he looked on them, expecting to receive something from them.
І той подивився на них, сподіваючися щось дістати від них.
6 Simon said to him: Gold and silver, I have not; but what I have, I give to thee; in the name of our Lord Jesus Messiah, the Nazarean, rise up and walk.
Та промовив Петро: „Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім'я́ Ісуса Христа Назаряни́на — устань та й ходи!“
7 And he took him by the right hand, and raised him up: and forthwith, his feet and his heels recovered strength.
І, узявши його за прави́цю, він підвів його. І хвилі тієї зміцни́лися но́ги й сугло́бці його!
8 And he sprang, stood up, and walked: and he entered with them into the temple, walking, and leaping, and praising God.
І, зірвавшись, він устав та й ходив, і з ними у храм увійшов, ходячи та підскакуючи, і хвалячи Бога!
9 And all the people saw him, as he walked and praised God.
Наро́д же ввесь бачив, як ходив він та Бога хвалив.
10 And they knew that he was the beggar, who sat daily and asked alms, at the gate called Beautiful: and they were filled with wonder and admiration at what had occurred.
І пізнали його, що це той, що при Красних воро́тях храму сидів ради милостині. І вони перепо́внились жа́хом та по́дивом із того, що́ сталось йому!
11 And as he held fast to Simon and John, all the people admiring ran to them at the portico called Solomon's.
А тому́, що тримався він Петра та Івана, увесь наро́д зачудований збігся до них на той ґанок, який Соломоновим зветься.
12 And when Simon saw it, he answered and said to them: Men, sons of Israel, why do ye wonder at this? or why do ye gaze on us, as if by our own power or authority we had made this man to walk?
І, побачивши це, промовив Петро до наро́ду: „Мужі ізраїльські! Чого ви дивуєтесь цим, та чого ви на нас позира́єте так, ніби те, що він ходить, ми зробили своєю силою чи благоче́стям?
13 The God of Abraham and of Isaac and of Jacob, the God of our fathers, hath glorified his Son Jesus; whom ye delivered up, and denied in the presence of Pilate, when he would have justified him and set him free.
„Бог Авраамів, та Ісаків, та Яковів, Бог наших батьків, Сина Свого прославив“, Ісуса, Якого ви ви́дали, і відцуралися перед Пилатом, як він присудив був пустити Його.
14 But ye denied the holy and just One, and demanded that a murderer should be released to you.
Але ви відцура́лись Святого та Праведного, і домагалися видати вам душогубця.
15 And that Prince of life ye slew; and him, hath God raised from the dead, and all of us are witnesses of it.
Начальника ж життя ви забили, та Його воскресив Бог із мертвих, чого свідками — ми!
16 And, by the faith in his name, he hath strengthened and cured this man, whom ye see and know; and faith in him hath given the man this soundness before you all.
І через віру в Ім'я́ Його вздоро́вило Ім'я́ Його того, кого бачите й знаєте. І віра, що від Нього, прине́сла йому вздоро́влення це перед вами всіма́.
17 And now, my brethren, I know that through misapprehensions ye did this, as did also your chiefs:
А тепер, браття, знаю, що вчинили ви це з несвідо́мости, як і ваші начальники.
18 and God, according as he had previously announced by the mouth of all the prophets that the Messiah would suffer, hath in this manner fulfilled it.
А Бог учинив так, як Він провіщав був уста́ми Своїх усіх пророків, щоб терпіти Христові.
19 Repent, therefore, and be converted; that so your sins may be blotted out,
Покайтеся ж та наверні́ться, щоб Він змилувався над вашими гріхами,
20 and times of rest may come to you from before the face of the Lord; and he may send to you him, who was made ready for you, Jesus the Messiah:
щоб часи́ відпочинку прийшли від обличчя Господнього, і щоб послав запові́дженого вам Ісуса Христа,
21 whom the heavens must retain, until the completion of the times of those things, which God hath spoken by the mouth of his holy prophets of old. (aiōn g165)
що Його небо мусить прийняти аж до ча́су відно́влення всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх! (aiōn g165)
22 For Moses said: A prophet, like me, will the Lord raise up to you, from among your brethren; to him hearken ye, in all that he shall say to you.
Бо Мойсей провіща́в: „Господь Бог вам Пророка піді́йме від ваших братів, як мене; у всім Його слухайтеся, про що тільки Він вам говоритиме!“
23 And it will be, that every soul who will not hearken to that prophet, that soul shall perish from his people.
„І станеться, що кожна душа, яка не послухала б того Пророка, зни́щена буде з наро́ду“.
24 And all the prophets that have been, from Samuel and those after him, have spoken and proclaimed of these days.
Так само всі пророки від Самуї́ла й наступних, скільки їх говорило, також провіщали ці дні.
25 Ye are the children of the prophets: and that covenant which God made with our fathers, when he said to Abraham, that in thy seed shall all the families of the earth be blessed,
Сини ви пророків і того заповіту, що Бог вашим батька́м заповів, промовляючи до Авраама: „І в насінні твоїм усі народи землі благосло́влені будуть!“
26 he hath first established to you: and God hath sent his Son to bless you, if ye will be converted, and repent of your wickedness.
Воскресивши Свого Слугу, Бог послав Його перше до вас, щоб вас поблагослови́ти, щоб кожен із вас відвернувся від злих своїх учинків!“
