1 Thessalonians 4
1 Wherefore, my brethren, I entreat you, and beseech you by our Lord Jesus, that, as ye have received from us how ye ought to walk, and to please God, so ye would make progress more and more.
А далі, бра́ття, просимо вас та благаємо в Господі Ісусі, щоб, як прийняли́ ви від нас, як належить поводитись вам та дого́джувати Богові, — як ви й поводитеся, — щоб у тому ще більше зроста́ли!
2 For ye know what command we gave you in our Lord Jesus the Messiah.
Бо ви знаєте, які вам нака́зи дали ми Господом Ісусом.
3 For this is the pleasure of God, your sanctification; and that ye be separated from all whoredom;
Бо це воля Божа, — освя́чення ваше: щоб ви береглись від розпусти,
4 and that each one of you might know how to possess his vessel, in sanctity and in honor;
щоб кожен із вас умів тримати начи́ння своє в святості й честі,
5 and not in the concupiscence of lust, like the rest of the Gentiles who know not God:
а не в при́страсній по́хоті, як і „погани, що Бога не знають“.
6 and that ye dare not to transgress and to overreach any one his brother, in this matter; because our Lord is the avenger of all these, as also we have said and testified to you in time past.
Щоб ніхто не кривдив і не визи́скував брата свого в якійбудь справі, бо ме́сник Госпо́дь за все це, як і перше казали ми вам та засві́дчили.
7 For God did not call you unto impurity, but to sanctification.
Бо покликав нас Бог не на нечи́стість, але на освя́чення.
8 He therefore who spurneth, spurneth not man but God, who hath given his Holy Spirit in you.
Отож, хто оце відкида́є, зневажає не люди́ну, а Бога, що нам також дав Свого Духа Святого.
9 Now concerning love to the brethren, ye need not that I should write to you; for ye yourselves are taught of God to love one another.
А про братолюбство немає потреби писати до вас, бо самі ви від Бога на́вчені люби́ти один о́дного,
10 Ye likewise do so, to all the brethren who are in all Macedonia: but I entreat you, my brethren, to be exuberant:
бо чините те всім брата́м у всій Македонії. Благаємо ж, браття, ми вас, щоб у цьому ще більш ви зростали,
11 and that ye strive to be quiet, and to attend to your own affairs; and that ye labor with your own hands; as we directed you;
і пильно дбали жити спокійно, займатися своїми справами та заробляти своїми руками, як ми вам наказували,
12 and that ye walk becomingly towards those without; and that ye be dependent on no man.
щоб ви перед чужими пристойно пово́дилися, і щоб ні від ко́го не залежали!
13 And, I wish you to know, my brethren, that ye should not mourn over them who have fallen asleep, like other people who have no hope.
Не хо́чу ж я, браття, щоб не відали ви про покі́йних, щоб ви не сумували, як і інші, що надії не мають.
14 For if we believe that Jesus died and rose again, even so them who sleep, will God, by Jesus, bring with him.
Коли бо ми віруємо, що Ісус був умер і воскрес, так і покі́йних через Ісуса приведе́ Бог із Ним.
15 And this we say to you, by the word of our Lord, that we who may survive and be alive, at the coming of our Lord, shall not precede them who have slept.
Бо це ми вам кажемо словом Господнім, що ми, хто живе, хто полишений до прихо́ду Господнього, — ми не попередимо покі́йних.
16 Because our Lord will himself descend from heaven, with the mandate, and with the voice of the chief angel, and with the trump of God; and the dead who are in the Messiah, will first arise;
Сам бо Господь із нака́зом, при голосі арха́нгола та при Божій сурмі́ зійде з неба, і перше воскре́снуть умерлі в Христі,
17 and then, we who survive and are alive shall be caught up together with them to the clouds, to meet our Lord in the air; and so shall we be ever with our Lord.
потім ми, що живемо́ й зоста́лись, бу́демо схо́плені ра́зом із ними на хмарах на зу́стріч Господню на повітрі, і так за́всіди бу́демо з Господом.
18 Wherefore, comfort ye one another with these words.
Отож, потішайте один о́дного цими словами!
