Psalms 137

1 At [the] rivers of - Babylon there we sat also we wept when remembered we Zion.

Над рі́чками Вавило́нськими, — там ми сиділи та й плакали, коли зга́дували про Сіо́на!

2 On poplars in [the] midst of it we hung up harps our.

На ве́рбах у ньому повісили ми свої а́рфи,

3 For there they asked us captors our words of a song and mockers our gladness sing for us one of [the] song[s] of Zion.

спі́ву бо пісні від нас там жада́ли були́ понево́лювачі наші, а весе́лощів — наші мучи́телі: „Заспівайте но нам із Сіонських пісе́нь!“

4 How? will we sing [the] song of Yahweh on ground of foreignness.

Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця́?

5 If I will forget you O Jerusalem may it forget right [hand] my.

Якщо́ я забу́ду за тебе, о Єрусалиме, — хай забуде за мене прави́ця моя!

6 May it cleave tongue my - to palate my if not I will remember you if not I will lift up Jerusalem above [the] chief of joy my.

Нехай мій язик до мого піднебі́ння прили́пне, якщо́ я не бу́ду тебе пам'ята́ти, якщо́ не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою́!.

7 Remember O Yahweh - to [the] people of Edom [the] day of Jerusalem who were saying lay bare - lay bare to the foundation in it.

Пам'ятай же, о Господи, едо́мським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: „Руйнуйте, руйнуйте аж до підва́лин його́!“

8 O daughter of Babylon that is about to be destroyed how blessed! [is one] who he will repay to you dealing your that you dealt to us.

Вавилонськая до́чко, що маєш і ти ограбо́вана бути, — блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподі́яла!

9 How blessed! - [is one] who he will seize and he will smash children your to the rock.

Блажен, хто ухо́пить та порозбиває об скелю і твої немовля́та!