Job 17
1 Spirit my it is broken days my they are extinguished grave [belong] to me.
Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
2 Not mockeries [are] with me and on rebelling they may it dwell eye my.
Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
3 Make! please stand surety for me with yourself who? that to hand my will he strike himself.
Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
4 For heart their you have kept from understanding there-fore not you will exalt [them].
Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
5 For a share he tells friends and [the] eyes of children his they will fail.
Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
6 And he has set me to use a proverb peoples and a spitting to [the] face I am.
Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
7 And it has grown dim from grief eye my and members my [are] like shadow all of them.
З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
8 They are appalled upright [people] on this and [the] innocent on [the] godless he will rouse himself.
Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
9 And he may hold [the] righteous way his and [the] clean of hands he will increase strength.
І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
10 And but all of them you will return and come please and not I will find among you a wise [person].
Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
11 Days my they have passed plans my they have been torn apart [the] wishes of heart my.
Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
12 Night into day they make light [is] near from before darkness.
вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же. (Sheol h7585)
14 To the pit I have called out [are] father my you O mother my and sister my to the maggot.
До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
15 And where? then [is] hope my and hope my who? will he observe it.
Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
