Acts 23
1 Having looked intently then Paul at the Council he said; Men brothers, I myself in all conscience good have lived as a citizen to God unto this day.
І вп'явся очима Павло на той синедріо́н і промовив: „Мужі-браття, я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлі́нням!“
2 Then the high priest Ananias commanded to those standing by him to strike of him the mouth.
Але первосвященик Ана́ній звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по уста́х.
3 Then Paul to him said; To strike you is about God, wall whitewashed! And you yourself do you sit judging me according to the law, and violating law you command me to be struck?
Тоді промовив до нього Павло: „Тебе битиме Бог, ти сті́но побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Зако́ном, а наказуєш бити мене проти Зако́ну?“
4 Those who now standing by said; The high priest of God do you insult?
А присутні сказали: „То ти Божому первосвященикові лихосло́виш?“
5 Was saying then Paul; Not I had known, brothers, that he is high priest; it has been written for (that *no*) [The] ruler of the people of you not you will speak evil [of].’
І промовив Павло: „Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихосло́в“.
6 Having known then Paul that the one part consists of Sadducees but the other of Pharisees (he was crying out *N(k)O*) in the Council; Men brothers, I myself a Pharisee am, [the] son (of Pharisees; *N(K)O*) concerning [the] hope and resurrection of [the] dead I myself am judged.
І Павло, спостерігши, що частина одна — саддуке́ї, а друга — фарисеї, покликнув у синедріоні: „Мужі-браття, — я фарисей, і син фарисея. За наді́ю на воскресіння мертвих мене судять!“
7 This then of him (saying *N(k)(o)*) arose a dissension between the Pharisees and (of the *k*) Sadducees, and was divided the crowd.
Якже він це промовив, колотне́ча постала поміж саддуке́ями та фарисеями, — і розділи́лась юрба́.
8 Sadducees indeed for say not there to be resurrection (neither [to be] *N(k)O*) angel nor [to be] spirit; Pharisees however confess both.
Саддуке́ї бо тве́рдять, що немає воскресіння, ані а́нгола, ані духа, фарисеї ж оце визнають.
9 Arose then a clamor great; and having risen up (some *NO*) (of the scribes *N(k)O*) of the party of the Pharisees they were contending saying; No [thing] evil we find in man this; What if now a spirit has spoken to him or an angel (Surely we shall be fighting God? *K*)
І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали́ сперечатися, кажучи: „У чоловікові цьому ми жодного ли́ха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи ангол, не противмося Богові“.
10 great then (is becoming *N(k)O*) dissension, (having feared *N(k)O*) the commander lest may be torn to pieces Paul by them he commanded the troop (having gone down *NK(o)*) (and *k*) to take by force him from midst of them, to bring [him] then into the barracks.
А коли колотне́ча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів вояка́м увійти та забрати його з-поміж них, і відве́сти в форте́цю.
11 But on the following night having stood by him the Lord said; Take courage (Paul; *k*) as for you have fully testified about Me at Jerusalem, thus you it behooves also in Rome to testify.
А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: „Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкува́ти й у Римі!“
12 When it was becoming then day having made a conspiracy (the Jews *N(k)O*) put under an oath themselves declaring neither to eat nor to drink until that they may kill Paul.
А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву скла́ли, говорячи, що ні їсти, ні пити не бу́дуть, аж доки Павла́ не заб'ють!
13 There were now more than forty this plot (having made; *N(k)O*)
А тих, що закляття таке покла́ли, було більш сорока́.
14 who having come to the chief priests and to the elders said; With an oath we have bound ourselves nothing to eat until that we may kill Paul.
І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: „Ми клятву скла́ли нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла!
15 Now therefore you yourselves do make a report to the commander along with the Council, so that (tomorrow *K*) he may bring down him (to *N(k)O*) you as being about to examine more earnestly the [things] about him; we ourselves then before drawing near of him ready we are to execute him.
Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього. А ми, перше ніж він набли́зиться, готові забити його“.
16 Having heard however the son of the sister of Paul (of the ambush, *N(k)O*) having come near and having entered into the barracks he reported [it] to Paul.
Як зачув же сестрі́нець Павлів про цю змову, то прибув, і ввійшов у форте́цю, і Павла́ завідо́мив.
17 Having called to [him] then Paul one of the centurions he was saying; young man this (do take *NK(o)*) to the commander; he has for to report something to him.
Павло ж зараз покликав одно́го з сотників, та й сказав: „Цього юнака́ запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати“.
18 The [one] indeed therefore having taken him he brought [him] to the commander and he says; The prisoner Paul having called to me he asked [me] this (young man *N(k)O*) to lead to you having something to say to you.
Той же взяв його, та й запровадив до тисяцького та сказав: „Павло в'язень покликав мене, і просив запрова́дити до тебе цього юнака́, що має тобі щось сказати“.
19 Having taken hold then of the hand of him the commander and having withdrawn in private he was inquiring: What is it that you have to report to me?
І взяв тисяцький того за руку, і на́бік відвів і спитав: „Що́ ти маєш звістити мені?“
20 He said then that The Jews have agreed to ask you that tomorrow Paul you may bring down into the Council as (it being about *N(K)(O)*) something more earnestly to inquire about him.
А той розповів: „Змову склали юдеї, — просити тебе, щоб ти взавтра до синедріо́ну Павла припрова́див, ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього.
21 You yourself therefore not may be persuaded by them, Lie in wait indeed for him of them men more than forty, who was put under an oath themselves neither to eat nor to drink until that they may execute him and now they are ready awaiting the from you promise.
Отож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву скла́ли ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють. І тепер он готові вони, і чекають твого прире́чення“.
22 Indeed therefore [the] commander dismissed the (young man *N(k)O*) having instructed [him] No one to tell that these things you reported to me.
Тоді тисяцький відпустив юнака́, наказавши йому — „не розповіда́ти ані о́дному, що мені ти це ви́явив.“
23 And having called to [him] two certain of the centurions he said; do prepare soldiers two hundred so that they may go as far as Caesarea and horsemen seventy and spearmen two hundred for [the] third hour of the night,
І він закли́кав якихось двох із сотників, і наказав: „Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотників сімдеся́т, та дві сотні стрільців.
24 Mounts then providing so that having set upon [them] Paul they may bring [him] safely to Felix the governor;
Приготуйте також в'ючаків і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фе́лікса.
25 having written a letter (having *N(k)O*) form this:
І листа написав він такого ось змісту:
26 Claudius Lysias To the most excellent governor Felix Greeting.
„Кла́вдій Лі́сій намісникові вседостойному Фе́ліксові — поздоро́влення!
27 man this having been seized by the Jews and being about to be executed by them, having come up with the troop I rescued (him *k*) having learned that a Roman he is;
Цього мужа, що його юдеї схопи́ли були́ та хотіли забити, урятував я, із вояка́ми прийшовши, довідавшися, що він ри́млянин.
28 Resolving (then to know *N(k)O*) the charge on account of which they were accusing him I brought down (him *k*) to the council of them;
І хотів я довідатися про причину, що за неї його оскаржа́ли, та й привів був його до їхнього синедріо́ну.
29 whom I found being accused concerning questions of the law of them, not however [of anything] worthy of death or of chains having accusation.
Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Зако́ну, і що провини не має він жа́дної, ва́ртої смерти або ланцюгі́в.
30 When was being disclosed then to me a plot that against the man (to be about to *k*) going to happen (by the Jews *K*) (at once *NK(O)*) I sent [him] to you having instructed also to the accusers to speak the [things] against him before you. (Farewell! *KO*)
Як доне́сли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на мужа цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позива́льникам, щоб перед тобою сказали, що́ мають на нього. Будь здоровий!“
31 Indeed therefore [the] soldiers according to that ordered them having taken Paul brought [him] through (*k*) night to Antipatris.
Отож вояки, як наказано їм, забрали Павла́, і вночі попровадили в Антипатри́ду.
32 On the now next day having allowed the horsemen (to go *N(k)O*) with him they returned to the barracks;
А другого дня, полишивши кінно́тчиків, щоб ішли з ним, у форте́цю вони повернулись.
33 who having entered into Caesarea and having delivered the letter to the governor presented also Paul to him.
А ті прибули́ в Кесарі́ю, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним.
34 Having read [it] then (governor *k*) and having asked from what province he is and having learned that from Cilicia [he is],
Намісник листа прочитав і спитав, із якого він кра́ю. А довідавшись, що з Кілікії, промовив:
35 I will hear fully you, he was saying, when also the accusers of you may have arrived. (having commanded *N(k)O*) (then *k*) in the Praetorium of Herod to be guarded him.
„Я тебе переслухаю, як при́йдуть і твої позива́льники“. І звелів стерегти його в Іродовому Прето́рії.
