Psalms 90
1 A Prayer by Moses, the Man of God. Lord! a dwelling-place, hast, thou, become to us, From generation to generation:
Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
2 Before, the mountains, were born, Or thou hadst brought forth the earth and the world, Even, from age to age, thou, [wast] GOD.
Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!
3 Thou causest man to return unto dust, And hast said—Return, ye sons of Adam!
Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
4 For, a thousand years, in thine eyes, [are], As yesterday, in that it passed away, Or [as] a watch in the night.
Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.
5 Thou hast snatched them away, A sleep, do they become, In the morning, [they are] like grass that shooteth up,
Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
6 In the morning, it sprouteth and shooteth up, By the evening, it is cut down and withered.
уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!
7 For we are consumed in thine anger, And, in thy wrath, are we dismayed;
Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —
8 Thou hast set, Our iniquities before thee, Our secret near the luminary of thy face.
Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!
9 For, all our days, decline in thy wrath, —We end our years like a sigh.
Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.
10 The days of our years, have, in them, three score years and ten, And, if, by reason of strength, they have fourscore years, Yet, their boast, is labour and sorrow, For it hath passed quickly, and we have flown away.
Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.
11 Who knoweth the strength of thine anger? Even, according to the fear of thee, is thy wrath!
Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!
12 How to number our days, so grant us to know, That we may win us a heart that hath wisdom.
Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!
13 Return, Yahweh, oh how long? And have compassion upon thy servants;
Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!
14 Satisfy us, in the morning, with thy lovingkindness, That we may shout aloud and be glad, Throughout all our days.
Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!
15 Make us glad, according to, The days thou hast humbled us, The years we have seen misfortune:
Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!
16 Let thy work, appear unto thy servants, And, thy majesty, upon their children;
Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,
17 And let the delightfulness of Adonay our God be upon us, —And, the work of our hands, establish thou upon us, Yea, the work of our hands, establish thou it.
і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!
