Psalms 90
1 A Prayer by Moses, the Man of God. Lord! a dwelling-place, hast, thou, become to us, From generation to generation:
Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Владико, Ти був пристановищем нашим з роду в рід.
2 Before, the mountains, were born, Or thou hadst brought forth the earth and the world, Even, from age to age, thou, [wast] GOD.
Перш ніж народилися гори й Ти утворив землю і всесвіт, від віку й до віку Ти – Бог.
3 Thou causest man to return unto dust, And hast said—Return, ye sons of Adam!
Ти повертаєш людину назад у порох і кажеш: «Поверніться назад, сини людські!»
4 For, a thousand years, in thine eyes, [are], As yesterday, in that it passed away, Or [as] a watch in the night.
Адже тисяча років в очах Твоїх, немов день вчорашній, що минає, як сторожа вночі.
5 Thou hast snatched them away, A sleep, do they become, In the morning, [they are] like grass that shooteth up,
Потоком Ти несеш людей, немов сон минули вони; як трава, що вранці сходить,
6 In the morning, it sprouteth and shooteth up, By the evening, it is cut down and withered.
вранці цвіте й рясніє, а ввечері в’яне й засихає.
7 For we are consumed in thine anger, And, in thy wrath, are we dismayed;
Ми щезаємо у гніві Твоєму, і через лють Твою ми збентежені.
8 Thou hast set, Our iniquities before thee, Our secret near the luminary of thy face.
Ти поклав наші беззаконня перед Собою, наші приховані [гріхи вивів] на світло Твого обличчя.
9 For, all our days, decline in thy wrath, —We end our years like a sigh.
Бо всі дні наші проходять у люті Твоїй; роки наші згасають, немов стогін.
10 The days of our years, have, in them, three score years and ten, And, if, by reason of strength, they have fourscore years, Yet, their boast, is labour and sorrow, For it hath passed quickly, and we have flown away.
Днів наших – сімдесят років, а якщо є сила, то вісімдесят років, і найкраще в них [забирає] праця й смуток; вони минають швидко, і ми відлітаємо.
11 Who knoweth the strength of thine anger? Even, according to the fear of thee, is thy wrath!
Хто знає силу гніву Твого? Страх перед Тобою, [настільки великий], як і лють Твоя.
12 How to number our days, so grant us to know, That we may win us a heart that hath wisdom.
Навчи нас так лічити дні наші, щоб ми набули мудре серце.
13 Return, Yahweh, oh how long? And have compassion upon thy servants;
Повернися ж, Господи, доки так буде? Змилуйся над рабами Твоїми!
14 Satisfy us, in the morning, with thy lovingkindness, That we may shout aloud and be glad, Throughout all our days.
Насичуй нас милістю Твоєю вранці, тоді ми веселитися й радіти будемо по всі дні наші.
15 Make us glad, according to, The days thou hast humbled us, The years we have seen misfortune:
Дай нам порадіти за ті дні, коли Ти упокорював нас, за ті роки, коли ми бачили лихо.
16 Let thy work, appear unto thy servants, And, thy majesty, upon their children;
Нехай з’явиться Твоє діло рабам Твоїм, і велич Твоя – синам їхнім.
17 And let the delightfulness of Adonay our God be upon us, —And, the work of our hands, establish thou upon us, Yea, the work of our hands, establish thou it.
І нехай перебуватиме прихильність Володаря, Бога нашого, на нас. Справу рук наших утверди для нас, справу рук наших зміцни нам.
