Psalms 81
1 To the Chief Musician. On "the Gittith." Asaph’s. Shout ye for joy, unto God our strength, Sound the note of triumph, to the God of Jacob;
Для дириґента хору. На ґітійськім знарядді. Аса́фів. Співайте Богові, нашій тверди́ні, покли́куйте Богові Якова,
2 Raise a melody, and strike the timbrel, The lyre so sweet, with the harp:
заспівайте пісню, і заграйте на бу́бні, на ци́трі приємній із гу́слами,
3 Blow, at the new moon, the horn, At the full moon, for the day of our sacred festival:
засурмі́ть у сурму́ в новомі́сяччя, на по́вні в день нашого свята,
4 For, a statute to Israel, it is, A regulation, by the God of Jacob;
бо це право Ізраїлеві, Зако́н Бога Якова!
5 A testimony in Joseph, he appointed it, When he went forth over the land of Egypt: A language I liked not, used I to hear;
На сві́дчення в Йо́сипі Він учинив його, як пішов був на землю єгипетську. Почув був там мову, якої не знав:
6 I took away, from the burden, his shoulder, his hands, from the clay, were set free.
„Раме́на його Я звільнив з тягару́, від коша́ його ру́ки звільнились.
7 In distress, thou didst cry, and I delivered thee, —I answered thee, within a hiding-place of thunder, I proved thee by the waters of Meribah. (Selah)
Ти був кликав у недолі, — й я ви́дер тебе, Я відповідаю тобі в укритті громові́м, Я ви́пробував був тебе над водою Мери́ви. (Се́ла)
8 Hear, O my people, and I will adjure thee, O Israel, if thou wilt hearken unto me!
Слухай же ти, Мій наро́де, і хай Я засві́дчу тобі, о Ізраїлю, — коли б ти послухав Мене:
9 There shall not be, within thee, a foreign GOD, —Neither shalt thou bow down to a strange GOD:
нехай бога чужого у тебе не буде, і не кланяйся богу сторонньому!
10 I, Yahweh, am thy God, Who brought thee up out of the land of Egypt, —Open wide thy mouth, that I may fill it.
Я — Господь, Бог твій, що з кра́ю єгипетського тебе вивів, відчини свої уста — і Я їх напо́вню!
11 But my people, hearkened not, unto my voice, Even, Israel, inclined not unto me.
Але́ Мій народ не послухався був Мого голосу, не згодився зо Мною Ізра́їль, —
12 So then I let them go on in the stubbornness of their own heart, They might walk in their own counsels!
і Я їх пустив ради впе́ртости їхнього серця, — нехай вони йдуть за своїми пора́дами!
13 If, my people, were hearkening unto me, [If, ] Israel, in my ways, would walk,
Коли б Мій наро́д був послухав Мене, коли б був Ізраїль ходив по доро́гах Моїх,
14 Right soon, their foes, would I subdue, And, against their adversaries, would I turn my hand:
ще мало — і Я похили́в би був їхніх ворогів, і руку Свою поверну́в би був Я на проти́вників їхніх!
15 The haters of Yahweh, should come cringing unto him, Then let their own good time be age-abiding!
Ненави́сники Господа йому б покори́лись, — і був би навіки їхній час,
16 Then would he feed them from the marrow of the wheat, Yea, out of the rock—with honey, would I satisfy thee.
і Я жи́ром пшениці його годува́в би, і медом із скелі тебе б насища́в!“
