Psalms 73
1 A Melody of Asaph. Nothing but good, is God, Unto Israel, Unto the pure in heart.
Псалом Аса́фів.
2 But, as for me, —My feet had, almost stumbled, My steps had, well-nigh slipped;
А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої,
3 For I was envious of the boasters, At the prosperity of the lawless, used I to look.
бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —
4 For they have no pangs in their death, And vigorous is their body;
бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
5 Of the toil of weak mortals, have they none, Nor, with the sons of earth, are they hard smitten.
на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів.
6 For this cause, doth arrogance deck them as a neck-chain, And a garment of wrong is their attire;
Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,
7 Their iniquity, hath proceeded from fatness, They have surpassed the imaginations of the heart;
вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,
8 They mock, and wickedly command oppression, From on high, they command;
сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:
9 They have set, in the heavens, their mouth, And, their tongue, marcheth through the earth.
свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!
10 Therefore must his people return thither, And, the waters of abundance, are drained by them;
Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду
11 And they say—How doth GOD know? And is there knowledge in the Most High?
та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,
12 Lo! these, are the lawless, Who are secure for an age, They have attained unto wealth.
як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“
13 Altogether in vain, Have I cleansed my heart, And bathed in pureness, my hands;
Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,
14 And yet been smitten all the day, And been rebuked morning by morning!
і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.
15 If I had thought, I will relate it thus, Lo! the circle of thy sons, had I betrayed.
Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.
16 When I reasoned, that I might understand this, A vexation, it was in mine eyes:
І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,
17 Until I could enter the holy places of God, —Could give heed to their hereafter: —
аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:
18 Surely, in slippery places, dost thou set them, —Thou hast suffered them to fall into places of danger.
направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!
19 How have they become desolate, as in a moment! They have ceased—come to an end, by reason of calamities.
Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!
20 As the dream of him that waketh, O my Lord! when rousing thyself up, their shadowy being, wilt thou despise.
Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!
21 But my heart had grown embittered, And, in my reins, had I received wounds;
Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,
22 But, I, was brutish, and could not perceive, Like the beasts, had I become before thee.
а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!
23 Nevertheless, I, am continually before thee, Thou hast taken hold of my right hand;
Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,
24 By thy counsel, wilt thou guide me, And, afterwards, unto glory, wilt thou take me.
Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!
25 Whom have I in the heavens? And, compared with thee, there is nothing I desire on earth.
Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!
26 Failed have my flesh and my heart, The rock of my heart—and my portion, is God unto times age-abiding.
Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,
27 For lo! they who are far from thee, shall perish, Thou hast put an end to every one who wandered unchastely from thee.
бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе!
28 But, as for me, the drawing near of God, is my blessedness, —I have made, of My Lord Yahweh, my refuge, —That I may recount all thy works.
А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!
