< Psalms 71 >

1 In thee, O Yahweh, have I sought refuge, May I not be ashamed unto times age-abiding:
До Те́бе вдаюся я. Господи, — хай же не бу́ду повік засоро́млений! —
2 In thy righteousness, wilt thou rescue me, and deliver me, Incline unto me thine ear, and save me:
ви́зволь мене через правду Свою, і звільни́ мене, нахили Своє ухо до мене, й спаси́ мене,
3 Be thou unto me, a Rock to dwell in, a Place of Security, To save me, For, my mountain crag and my stronghold, thou art.
стань для мене за скелю мешка́льну, куди міг би я за́вжди ховатись! Ти наказав рятува́ти мене, бо Ти скеля моя та тверди́ня моя!
4 Oh my God, deliver me, From the hand of the lawless one, From the clutch of the perverse and ruthless one;
Бо́же мій, визволь мене від руки беззако́нного, від руки́ того, хто кривдить та гно́бить мене,
5 For, thou, art my hope, My Lord, Yahweh, My confidence from my youthful days:
Ти бо, Влади́ко, наді́я моя, Господи, Ти охоро́на моя від юна́цького віку мого!
6 Upon thee, have I stayed myself from birth, Thou art he that severed me, from the body of my mother, Of thee, shall be my praise—continually.
На Тебе опе́рся я був від наро́дження, від утроби моєї матері — Ти охоро́на моя, в Тобі моя слава постійно!
7 A very wonder, have I been unto many, Seeing that, thou, hast been my strong refuge,
Я став багатьо́м, як диво́вище, — та Ти си́льна моя охоро́на!
8 My mouth shall be filled with, thy praise, All the day, with thy splendour.
Уста́ мої повні Твоєї хвали́, уве́сь день — Твоєї вели́чности!
9 Do not cast me off in the time of old age, When my vigour faileth, do not forsake me;
Не кидай мене на час ста́рости, коли зме́ншиться сила моя, не лиши Ти мене,
10 For mine enemies have spoken of me, And, they who watch for my life, have taken counsel together;
бо мої вороги проти мене змовля́ються, а ті, що чату́ють на душу мою — нараджа́ються ра́зом,
11 Saying, God, hath forsaken him, Pursue and take him, For there is none to rescue.
гово́рячи: „Бог покинув його, — доганяйте й хапа́йте його, бо нема, хто б його врятува́в!“
12 O God, be not far from me, O my God, to help me, make haste!
Не відда́люйся, Боже, від мене, Боже мій — поспіши́ся ж на поміч мені!
13 Let them be ashamed—be consumed, Who are assailing my life, —Let them be covered with reproach and confusion, Who are seeking my hurt.
Нехай посоро́мляться, хай позника́ють усі, хто нена́видить душу мою, бодай зодягли́ся в нару́гу та в со́ром усі, хто пра́гне для мене лихо́го!
14 But, I, continually will hope, And will add to all thy praise;
А я буду постійно наді́ятись, і славу Твою над усе я помно́жу!
15 My mouth, shall relate thy righteousness, All the day, thy deliverance, For I know not the numbers.
Уста́ мої оповіда́тимуть правду Твою, про спасі́ння Твоє — увесь день, бо числа́ їх не знаю, —
16 I will enter into the mighty doings of My Lord—Yahweh, I will make mention of thy righteousness—thine alone.
буду сла́вити вчи́нки великі всевла́дного Господа, згада́ю про правду Твою, єди́но Твою!
17 O God, thou hast taught me from my youthful days, And, hitherto, have I been wont to tell of thy wonders;
Боже, навчав Ти мене від юна́цтва мого, — і аж дотепе́р я звіщаю про чу́да Твої.
18 Even now, therefore, that I am old and grayheaded, O God, do not forsake me, —Until I tell of thine arm unto a [new] generation, Unto every one that is to come, thy might;
А Ти, Боже, не кидай мене аж до ста́рости та сивини́, поки я не звіщу́ про раме́но Твоє поколі́нню, і кожному, хто́ тільки при́йде — про чи́ни великі Твої!
19 And, as for thy righteousness, O God, up on high, Wherein thou hast wrought great things, O God! who is like unto thee?
Бо Твоя справедли́вість, о Боже, сягає аж до високо́сти, Боже, що речі великі вчини́в, — хто рівний Тобі?
20 Thou who hast let us see many distresses and misfortunes, Wilt again bring us to life, And, out of the resounding depths of the earth, wilt again raise us up;
Ти мені показав був великі та люті нещастя, та знов Ти ожи́виш мене, і з безо́день землі мене зно́ву Ти ви́тягнеш,
21 Thou wilt increase my greatness, And, on every side, wilt comfort me.
Ти збі́льшиш величність мою, і знову поті́шиш мене!
22 I also, will praise thee by the aid of a harp, Thy faithfulness, O my God, —I will make music unto thee with a lyre, Thou holy one of Israel;
А я буду на а́рфі хвалити Тебе, Твою правду, мій Боже, із гу́слами буду співати Тобі, Святий Ти Ізраїлів!
23 My lips shall make a joyful noise, When I make music unto thee, And my soul which thou hast ransomed;
Нехай співом раді́ють уста́ мої, бо буду співати Тобі я та душа моя, яку Ти врятува́в!
24 Even my tongue, all the day, shall softly utter thy righteousness, For they have turned pale—for they have blushed, Who were seeking my hurt.
Шепо́че про правду Твою мій язик ці́лий день, бо посоро́млені, бо пога́ньблені всі, хто шукає лихо́го для мене!

< Psalms 71 >