Psalms 69
1 To the Chief Musician. On "The Lilies." David’s. Save me, O God, For waters have entered as far as the life;
Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів. Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!
2 I have sunk in deep swamp, Where there is no place to stand, I have come into abysses of waters, Where a flood hath overflowed me;
Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!
3 I am weary with mine outcry, Parched is my throat, —Mine eyes have become dim, through waiting for my God.
Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!
4 More than the hairs of my head, Are they who hate me without cause, —Firmer than my bones, Are they who are my foes for false cause, —What I had not plundered, then, had I to restore.
Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
5 O God, thou, hast known my folly, And, my wrong-doings, from thee, have not been hid.
Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!
6 Let them not be ashamed, through me, Who have waited for thee, O My Lord, Yahweh of hosts, —Let them not be confounded, through me, Who are seeking thee, O God of Israel!
Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —
7 Because, for thy sake, have I borne reproach, Confusion hath covered my face;
бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!
8 One estranged, have I become, to my own brethren, Yea, an alien, to the sons of my own mother;
Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,
9 Because, zeal for thy house, hath eaten me up, And, the reproaches of them who have reproached thee, have fallen upon me.
бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,
10 When I have humbled my soul with fasting, Then hath it turned to my reproach;
і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.
11 When I have made my clothing of sackcloth, Then have I served them for a by-word;
За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:
12 They who sit in the gate talk against me, —And [against me are] the songs of them who imbibe strong drink.
про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.
13 But, as for me, my prayer shall be unto thee, O Yahweh, in a time of acceptance, O God, in the abounding of thy lovingkindness, answer me with thy saving faithfulness.
А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,
14 Rescue me out of the mire, lest I sink, Let me be rescued, From my haters, and, From abysses of waters:
визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!
15 Let not a flood of waters overflow me, And let not the depth swallow me up, Neither let the well close, over me, her mouth.
Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!
16 Answer me, O Yahweh, for good is thy lovingkindness, According to the abounding of thy compassions, turn thou towards me:
Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,
17 Then do not hide thy face from thy servant, Because I am in distress, haste thou—answer me!
і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,
18 Oh draw near unto my soul—redeem it, Because of mine enemies, ransom me.
наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!
19 Thou, knowest my reproach, and my shame, and my confusion, Before thee, are all mine adversaries.
Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!
20 Reproach hath broken my heart, and I am weak, —Though I waited for one to pity me, yet there was none, And for comforters, yet I found not any.
Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!
21 But they put in my food—poison! And, for my thirst, they gave for my drink—vinegar!
І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.
22 Let their table, before them, become a snare, And unto their friends, a lure;
Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,
23 Let their eyes become too dim to see, And, their loins, continually cause thou to shake;
бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!
24 Pour out over them thine indignation, And let, the glow of thine anger, overtake them:
Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
25 Let their encampment become desolate, In their tents, be there none to dwell:
Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!
26 For, whom, thou thyself, hadst smitten, they pursued, And, unto the pain of thy wounded ones, they must needs add.
Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.
27 Lay punishment on their iniquity, And let them not enter into thy righteousness;
Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
28 Let them be blotted out of the book of life, And, with the righteous, let them not be enrolled.
нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!
29 I, then, am humbled and in pain, Thy salvation, O God, may it set me on high.
А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,
30 I will praise the Name of God with a song, And will magnify him with thanksgiving;
і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!
31 So shall it be more pleasing to Yahweh than a bullock of the herd, Showing horn [and] divided hoof.
І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.
32 The humbled have seen—they rejoice! Ye seekers of God, let your heart, then, revive;
Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,
33 For, a Hearkener to the needy, is Yahweh, And, his prisoners, hath he not despised.
бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!
34 Let the heavens and the earth, praise him, The seas, and everything that creepeth therein.
Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,
35 For, God, will save Zion, And build the cities of Judah, So shall men dwell there, and possess it:
бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,
36 Yea, the seed of his servants, shall inherit it, And, the lovers of his Name, shall settle down therein.
і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!
