Psalms 59
1 To the Chief Musician. "Do not Destroy." A precious Psalm of David. When Saul sent, and they watched the house, to kill him. Rescue me from my foes, O my God, From them who lift themselves up against me, wilt thou set me on high:
Для дириґента хору. На спів: „Не вигуби“. Золотий псалом Давидів, коли послав був Саул, і стерегли́ його дім, щоб убити його. Ви́зволь мене від моїх ворогі́в, о мій Боже, від напасникі́в моїх охорони́ Ти мене!
2 Rescue me, from the workers of iniquity, And, from the men of bloodshed, save me.
Ви́зволь мене від злочи́нців, і спаси мене від кровоже́рних,
3 For lo! they have lain in wait for my life, Mighty ones stir up strife against me, Without transgression of mine, and without sin of mine, O Yahweh;
бо ось причаї́лись на душу мою, на мене збираються сильні, — не моя в тім провина, о Господи, і не мій гріх!
4 For no iniquity, do they run that they may take their stand, Rouse thyself to meet me, and see.
Без моєї провини вони он збігаються та готу́ються, — устань же назу́стріч мені та побач!
5 Thou, therefore, O Yahweh, God of hosts, God of Israel, Awake, to visit all the nations, Do not show favour to any iniquitous traitors. (Selah)
І Ти, Господи, Боже Саваоте, Боже Ізраїлів, збудися, щоб покара́ти всіх поган, — і не помилуй ніко́го із зра́дників злих! (Се́ла)
6 They return at evening, They grow like a dog, And go round the city.
На́двечір вони поверта́ються, ски́глять, як пес, і перебігають по місту,
7 Lo! they belch forth with their mouth, Swords, are in their lips, For [say they], Who doth hear?
й ось слова виверга́ють уста́ми своїми, мечі в їхніх губах, — та хто це почує.
8 Thou, therefore, O Yahweh, wilt laugh at them, Thou wilt mock at all nations.
Але посмієшся з них, Господи, і всіх поган засоро́миш!
9 O my Strength, unto thee, will I make melody, For, God, is my high tower.
Тверди́не моя, я Тебе пильнува́тиму, — бо Бог оборо́на моя!
10 My God of lovingkindness, will come to meet me, God, will let me look on mine adversaries.
Мій Бог, — Його милість мене попере́дила, Бог учинить мені, що побачу паді́ння своїх ворогів!
11 Do not slay them, lest my people forget, Cause them to wander by thy strength, and prostrate them, [Thou] our shield, O Lord!
Не вбива́й їх, щоб наро́д мій цього не забув, — міццю Своєю розвій їх і зниж їх, о щите наш, Господи!
12 The sin of their mouth, The word of their lips, Let them then be captured in their pride, Both for the oath and for the deception they record.
Гріх їхніх уст — слово губ їхніх, і нехай вони схо́плені будуть своєю пихо́ю, і за клятву й брехню, яку кажуть!
13 Bring to a full end in wrath, Bring to a full end, that they be no more, —That men may know that, God, is ruling in Jacob, Unto the ends of the earth. (Selah)
У гніві їх знищ, знищ — і хай їх не буде, і хай знають вони, що царю́є Бог в Якові, аж до кі́нців землі! (Се́ла)
14 Let them return, then, at evening, Let them growl like a dog, And go round the city.
А на́двечір вони поверта́ються, ски́глять, як пес, і перебігають по місту.
15 They, may prowl about for food, —And, if they are not satisfied, then let them whine!
Вони ве́штатись будуть, щоб їсти, коли ж не наїдя́ться, то ска́ржитись будуть.
16 But, I, will sing thy power, And will shout aloud, in the morning, thy lovingkindness, —For thou has become a refuge for me, And a place to flee to in the day of my distress.
А я буду співати про силу Твою, буду радісно вра́нці хвалити Твою милісти, бо для мене Ти був в день недолі моєї тверди́нею й за́хистом!
17 O my Strength, unto thee, will I make melody, For, God, is my high tower, my God of lovingkindness.
Тверди́не моя, — до Тебе співати я буду, бо Бог оборо́на моя, милости́вий мій Боже!
