Psalms 55
1 To the Chief Musician: with stringed Instruments. A Psalm of Instruction, of David. Give ear, O God, to my prayer, And do not hide thyself from my supplication:
Для дириґента хору. На неґінах. Навчальний Давидів псалом. Вислухай, Боже, молитву мою й від блага́ння мого не ховайся!
2 Attend unto me, and answer me, I may ramble in my complaining, And be driven to and fro—
Прислу́хайсь до мене й подай мені відповідь, — я блукаю у сму́тку своїм і стогну́, —
3 Because of the noise of the enemy, By reason of the oppression of the lawless one, For they would let trouble drop upon me, And, in anger, would they entrap me.
від крику воро́жого, від у́тисків грішного, бо гріх накида́ють на мене вони, і в гніві мене переслі́дують.
4 My heart, would writhe within me, And, the terrors of Death, have fallen upon me:
Тремтить моє серце в мені, і стра́хи смерте́льні напали на мене,
5 Fear and trembling, would enter me, And there would have overwhelmed me—a horror!
страх та тремті́ння на мене найшли́, і тривога мене обгорну́ла.
6 Then I said—Oh that there were given me a pinion, like a dove, I would fly away and be at rest:
І сказав я: „Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!“
7 Lo! I would take a distant flight, I would tarry in the wilderness. (Selah)
Отож, помандру́ю дале́ко, пробува́тиму я на пустині. (Се́ла)
8 I would hasten mine escape, From rushing wind, from storm.
Поспішу́ собі, щоб утекти́ перед вітром бурхли́вим та бурею.
9 Confuse, O My Lord, divide their speech, For I have seen violence and contention in the city;
Вигуби, Господи, та погуби язика́ їхнього, бо в місті я бачив наси́льство та сва́рку, —
10 Day and night, they go round her, upon her walls, And, trouble and misery, are in her midst;
вони ходять удень та вночі коло нього на му́рах його, а гріх та неправда всере́дині в ньому,
11 Engulfing ruin, is in her midst, And there depart not from her broadway, oppression and deceit.
нещастя всере́дині в ньому, а з вулиць його не вихо́дять наси́лля й обма́на,
12 For it is, not an enemy, that reproacheth me, Or I could bear it, —Not one that hath hated me, who, against me, hath magnified himself, Or I might hide myself from him;
бож не ворог злорі́чить на мене, — це я переніс би, — і не нена́висник мій побільши́всь надо мною, я сховався б від нього, —
13 But it is, thou, a man esteemed as mine equal, mine associate, and mine acquaintance;
але ти, — чоловік мені рі́вня, мій прия́тель близьки́й і знайо́мий мені,
14 So that together have we been wont to find sweetness in counsel, In the house of God, used we to walk in the throng.
з яким со́лодко щиру розмову прова́димо, і ходимо до Божого дому серед бурхли́вого на́товпу.
15 Desolations on them! Let them go down into hades alive, For, wicked doings, are at home within them. (Sheol h7585)
Нехай же впаде на них смерть, нехай зі́йдуть вони до шео́лу живими, — бо зло в їхнім ме́шканні, у їхній сере́дині! (Sheol h7585)
16 I, unto God, will cry, —And, Yahweh, will save me.
Я кличу до Бога, і Госпо́дь урятує мене:
17 At evening and morning and high noon, have I been wont to lament and complain, And he hath heard my voice!
уве́чорі, вра́нці й опі́вдні я скаржусь й зідхаю, — і Він ви́слухає мого го́лосу!
18 He hath completely redeemed my soul, out of the attack upon me, For, in multitudes, were they [in conflict] with me.
У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближа́лись, бо багато було їх на мене!
19 GOD will hear, Yea He will humble them who aforetime sat [enthroned]. (Selah) With whom are no changings, Neither have they revered God.
Бог ви́слухає, і їм Той відпові́сть, Хто відві́ку сидить на престо́лі, (Се́ла) бо немає у них перемін, і Бога вони не боя́ться, —
20 He hath thrust forth his hands, against them he was wont to salute, he hath violated his covenant;
во́рог ви́тягнув ру́ки свої проти тих, що в споко́ї жили́ з ним, він зганьби́в заповіта свого́,
21 Smoother than curds, were [the words of] his mouth, But, war, was [in] his heart, —Softer his words than oil, Yet, they, were drawn swords!
його уста гладе́нькі, як масло, — та сва́рка у серці його, від оливи м'які́ші слова́ його, та вони — як мечі́ ті ого́лені!
22 Cast upon Yahweh thy lot, and, he, will sustain thee: He will not suffer, to times age-abiding, the righteous one to be shaken.
Свого тягара́ поклади ти на Господа, — і тебе Він підтри́має, Він ніко́ли не дасть захита́тися праведному!
23 But, thou, O God, wilt bring them down to the pit of destruction, Men of bloodshed and deceit, shall not live out half their days; But, I, will trust in thee.
А Ти їх, Боже мій, поскида́єш до ями поги́белі! Люди чи́нів кривавих й обмани, — бода́й своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я поклада́ю надію на Тебе!
