Psalms 35
1 David’s. Contend, O Yahweh, with them who contend with me, Make war upon them who make war upon me.
Давидів.
2 Grasp buckler and shield, and arise in my help;
візьми мало́го й великого щита́, — і встань мені на допомогу!
3 Then draw the spear, and close up against my pursuers, Say to my soul, Thy salvation, I am!
Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасника́м, скажи до моєї душі: „Я — спасі́ння твоє“!
4 Let them be ashamed and confounded, who are seeking my life, —Let them turn back and be put to the blush, who are devising my hurt:
Нехай засоро́мляться й будуть пога́ньблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоро́мляться ті, хто лихо мені замишляє.
5 Let them be as chaff before the wind, with, the messenger of Yahweh, pressing them on:
Бодай вони стали, немов та поло́ва на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;
6 Let their way become dark and slippery, with, the messenger of Yahweh, pursuing them.
нехай буде доро́га їхня те́мна й сковзька́, і Ангол Господній нехай їх жене, —
7 For, without cause, have they hid for me, in a ditch, their net, —Without cause, have they digged [a pit] for my life.
бо вони безпричинно тене́та свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!
8 There shall reach him a ruin he could not know, —Yea, his own net which he hath hidden, shall capture him, Into that ruin, shall he fall!
Нехай на́гла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у на́гле нещастя, — бодай він до нього упав!
9 But, my soul, shall exult in Yahweh, —shall be glad in his salvation.
А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!
10 All my bones, shall say—O Yahweh, who is like unto thee? Rescuing the oppressed from one stronger than he, Yea the oppressed and the needy, from their spoiler.
Скажуть усі мої кості: „Господи, хто подібний до Тебе?“Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря́ — від його дерія́.
11 There rise up witnesses helping forward violence and wrong, What I know not, they demand of me:
Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене,
12 They repay me evil for good, Bereaving my soul.
віддають мені злом за добро, осиро́чують душу мою!
13 But, as for me, when they were sick, my clothing was sackcloth, I humbled, with fasting, my soul, though, my prayer, unto mine own bosom, might return:
А я, як вони хворували були́, зодягався в вере́ту, душу свою мучив по́стом, молитва ж моя поверталась на лоно моє.
14 Like as for a friend, like as for a brother of mine own, I walked to and fro, As though mourning for a mother, I gloomily bowed myself down.
Як при́ятель, бу́цім то брат він для мене, — так я ходив, ніби був я в жало́бі по матері, був я засму́чений, схи́лений.
15 But, in mine overthrow, have they rejoiced, and gathered themselves together, —There gathered themselves together against me foolish men, and I knew it not, They have torn in pieces, and not been silent;
А вони, як упав я, радіють та схо́дяться, напасники́ проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовка́ють,
16 Amidst profane praters of perversion, have they gnashed upon me with their teeth.
з дармоїдами та пересмі́шниками скрего́чуть на мене своїми зубами.
17 My Lord! how long wilt thou look on? Bring back my soul out of their raging, from among lions, my solitary self.
Господи, — чи довго Ти бу́деш дивитись на це? Відверни́ мою душу від їхніх зубі́в, від отих левчуків одина́чку мою!
18 I will thank thee, in the midst of a great convocation, —In the midst of a mighty people, will I praise thee.
Я буду Тебе прославляти на збо́рах великих, буду Тебе вихваляти в числе́ннім наро́ді!
19 Let not them who are falsely my foes rejoice over me, As for them who hate me without cause, let them not wink the eye!
Нехай з мене не ті́шаться ті, хто ворогує на мене безви́нно, нехай ті не морга́ють очима, хто мене без причини нена́видить,
20 For, no salvation, will they utter, —But, against the quiet of the land, deceitful things, do they devise;
бо говорять вони не про мир, але на спокі́йних у кра́ї облу́дні слова́ вимишляють,
21 Yea they have opened wide against me their mouth, They have said, Aha! Aha! our own eye, hath seen!
свої уста на мене вони розкрива́ють, говорять: „Ага, ага! Наші очі це бачили!“
22 Thou hast seen, O Yahweh, do not keep silence! O My Lord! be not far from me:
Ти бачив це, Господи, — не помовчи́ ж, Господи, — не віддаляйся від мене!
23 Bestir thyself and wake up, to my vindication, O my God and My Lord!—to my plea:
Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на супере́чку мою,
24 Vindicate me according to thy righteousness, O Yahweh, my God! And let them not rejoice over me:
розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,
25 Let them not say in their heart, Aha! to our mind! Let them not say, We have swallowed him up!
нехай не говорять у серці своїм: „Ага, — його маємо ми“, хай не кажуть вони: „Ми його проковтну́ли“.
26 Let them turn pale, and then at once blush, who are rejoicing at my misfortune, —Let them be clothed with shame and confusion, who are magnifying themselves against me.
Нехай посоромляться та застидаються ра́зом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в га́ньбу, хто рота свого розкриває на мене!
27 Let them shout in triumph and rejoice, who are desiring my justification; And let them say continually, Yahweh be magnified, Who hath taken pleasure in the prosperity of his servant.
Хай співають та звесе ляються ті, хто бажає мені правоти́, і нехай кажуть за́вжди: „Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!“
28 Mine own tongue also, shall softly utter thy righteousness, —All the day long, —thy praise!
А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!
