Psalms 35
1 David’s. Contend, O Yahweh, with them who contend with me, Make war upon them who make war upon me.
Псалом Давидів. Господи, втруться в суперечку з тими, хто зі мною сперечається, почни воювати з тими, хто воює проти мене!
2 Grasp buckler and shield, and arise in my help;
Візьми щит і обладунки й повстань мені на допомогу!
3 Then draw the spear, and close up against my pursuers, Say to my soul, Thy salvation, I am!
Махни списом і загороди дорогу тим, хто переслідує мене. Скажи душі моїй: «Я – порятунок твій!»
4 Let them be ashamed and confounded, who are seeking my life, —Let them turn back and be put to the blush, who are devising my hurt:
Нехай посоромлені й принижені будуть ті, хто прагне згубити мою душу. Нехай розвернуться назад і вкриються ганьбою, хто зло проти мене задумує.
5 Let them be as chaff before the wind, with, the messenger of Yahweh, pressing them on:
Нехай будуть вони як полова перед вітром, коли ангел Господній гнатиме їх.
6 Let their way become dark and slippery, with, the messenger of Yahweh, pursuing them.
Нехай шлях їхній буде темний і слизький, коли ангел Господній переслідуватиме їх.
7 For, without cause, have they hid for me, in a ditch, their net, —Without cause, have they digged [a pit] for my life.
За те, що приховали для мене тенета без причини й безпідставно викопали яму для душі моєї.
8 There shall reach him a ruin he could not know, —Yea, his own net which he hath hidden, shall capture him, Into that ruin, shall he fall!
Нехай погибель прийде на нього несподівано, й у тенетах, що він для мене таємно розставив, заплутається сам і впаде в них собі на погибель.
9 But, my soul, shall exult in Yahweh, —shall be glad in his salvation.
А моя душа веселитись буде в Господі, піднесеться від радості через Твоє спасіння.
10 All my bones, shall say—O Yahweh, who is like unto thee? Rescuing the oppressed from one stronger than he, Yea the oppressed and the needy, from their spoiler.
Усі кістки мої нехай скажуть: «Господи, хто подібний до Тебе? Ти визволяєш приниженого від того, хто сильніший від нього, приниженого й бідного – від того, хто грабує його».
11 There rise up witnesses helping forward violence and wrong, What I know not, they demand of me:
Повстали проти мене жорстокі свідки, розпитують мене про те, чого я не знаю.
12 They repay me evil for good, Bereaving my soul.
Віддячують мені злом за добро, [тяжкою] втратою моїй душі.
13 But, as for me, when they were sick, my clothing was sackcloth, I humbled, with fasting, my soul, though, my prayer, unto mine own bosom, might return:
Та коли вони хворіли, я вдягався в лахміття, постом виснажував мою душу, та молитва моя поверталася в нутро моє [без відповіді].
14 Like as for a friend, like as for a brother of mine own, I walked to and fro, As though mourning for a mother, I gloomily bowed myself down.
Я ходив, наче за другом чи братом моїм [сумуючи], наче матір оплакуючи, схилившись понуро.
15 But, in mine overthrow, have they rejoiced, and gathered themselves together, —There gathered themselves together against me foolish men, and I knew it not, They have torn in pieces, and not been silent;
А коли я спіткнувся, вони зраділи, і збиралися проти мене негідники, котрих я не знав, терзали мене безупинно.
16 Amidst profane praters of perversion, have they gnashed upon me with their teeth.
Безбожними глузуваннями насміхалися, скреготіли на мене своїми зубами.
17 My Lord! how long wilt thou look on? Bring back my soul out of their raging, from among lions, my solitary self.
Володарю, доки Ти дивитимешся на це? Відведи мою душу від їхніх згубних вчинків, від цих левів самотню мою!
18 I will thank thee, in the midst of a great convocation, —In the midst of a mighty people, will I praise thee.
Я прославлю Тебе в зібранні великому, посеред велелюддя хвалитиму Тебе.
19 Let not them who are falsely my foes rejoice over me, As for them who hate me without cause, let them not wink the eye!
Нехай же не зловтішаються наді мною вороги мої неправедно, що даремно ненавидять мене. Нехай не підморгують очима [зловтішно] ті, хто ненавидить мене даремно.
20 For, no salvation, will they utter, —But, against the quiet of the land, deceitful things, do they devise;
Бо не про мир вони говорять, але на мирних мешканців землі задумують підступне.
21 Yea they have opened wide against me their mouth, They have said, Aha! Aha! our own eye, hath seen!
Роззявляють на мене свої пащі, кажучи: «Ага! Ага! Побачили цю [біду] наші очі!»
22 Thou hast seen, O Yahweh, do not keep silence! O My Lord! be not far from me:
[Але ж і] Ти, Господи, побачив це, не мовчи! Владико, не віддаляйся від мене!
23 Bestir thyself and wake up, to my vindication, O my God and My Lord!—to my plea:
Пробудися і встань на мій суд, [втруться] в мою суперечку, Боже мій, Володарю мій!
24 Vindicate me according to thy righteousness, O Yahweh, my God! And let them not rejoice over me:
Суди мене за правдою Твоєю, Господи, Боже мій; і нехай не зловтішаються вони наді мною.
25 Let them not say in their heart, Aha! to our mind! Let them not say, We have swallowed him up!
Нехай не говорять вони в серцях своїх: «Ага, сталося, як ми хотіли!» Нехай не промовляють: «Ми проковтнули його!»
26 Let them turn pale, and then at once blush, who are rejoicing at my misfortune, —Let them be clothed with shame and confusion, who are magnifying themselves against me.
Нехай посоромляться й ганьбою вкриються всі, хто радіє моєму лихові. Нехай одягнуться у сором і безчестя ті, хто величається наді мною.
27 Let them shout in triumph and rejoice, who are desiring my justification; And let them say continually, Yahweh be magnified, Who hath taken pleasure in the prosperity of his servant.
Нехай же веселяться й радіють ті, кому до вподоби моя правда; нехай завжди промовляють вони: «Хай звеличиться Господь, Що бажає миру слузі Своєму!»
28 Mine own tongue also, shall softly utter thy righteousness, —All the day long, —thy praise!
Тоді язик мій проголошуватиме Твою правду, цілий день хвалитиме Тебе!
