Psalms 22
1 To the Chief Musician. On "the Hind of the Dawn." A Melody of David. My GOD, my GOD, why hast thou forsaken me? Far from saving me, The words of my loud lamentation?
Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
2 My God! I keep crying—By day, and thou dost not answer, and, By night, and there is no rest for me.
Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
3 But, thou, art holy, Who inhabitest the praises of Israel.
Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
4 In thee, trusted our fathers, They trusted, and thou didst deliver them;
На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
5 Unto thee, made they outcry, and escaped, In thee, they trusted, and had not turned pale.
До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
6 But, I, am a worm and no one, a reproach of men, and despised of a people;
А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
7 All that see me, laugh at me, —They open wide the mouth, They shake the head: —
Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
8 He should trust in Yahweh—let him deliver him, —Let him rescue him, seeing he delighteth in him.
„Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
9 For, thou, art he that severed me from the womb, he that caused me to trust, upon the breasts of my mother;
Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
10 Upon thee, was I cast from the time I was born, From the womb of my mother, my GOD, hast thou been.
На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
11 Be not far from me, for, distress, is near, For there is none to help.
Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
12 Many bulls have surrounded me, Strong oxen of Bashan, have enclosed me;
Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
13 They have opened wide against me their mouth, A lion rending and roaring.
на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
14 Like water, am I poured out, and, put out of joint, are all my bones, —My heart, hath become, like wax, it is melted in the midst of my body;
Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
15 Dried as a potsherd, is my strength, And, my tongue, is made to cleave to my gums, And, in the dust of death, wilt thou lay me.
Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
16 For dogs have surrounded me, —An assembly of evil doers, have encircled me, They have pierced my hands and my feet,
Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
17 I may tell all my bones, They, look for—they behold me!
Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
18 They part my garments among them, and, for my vestment, they cast lots.
Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
19 But, thou, O Yahweh, be not far off, O my help! to aid me, make haste;
А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
20 Rescue, from the sword, my life, from the power of the dog, my solitary self:
Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
21 Save me from the mouth of the lion, —Yea, from the horns of wild beasts, hast thou delivered me.
Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
22 I will declare thy Name unto my brethren, —In the midst of the convocation, will I praise thee.
Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
23 Ye that revere Yahweh, praise him, All ye the seed of Jacob, glorify him, And, stand in awe of him, all ye seed of Israel.
Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
24 For he hath not despised nor abhorred the humbling of the patient one, neither hath he hid his face from him, but, when he cried for help unto him, he heard.
бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
25 Of thee, is my praise in the great convocation, My vows, will I pay, before them who revere him.
Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
26 The patient wronged-ones shall eat and be satisfied, They shall praise Yahweh, who are seekers of him, Let your heart live for aye.
будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
27 All the ends of the earth, will remember and turn to Yahweh, Yea all the families of the nations, will bow themselves down before thee,
Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
28 For, to Yahweh, belongeth the kingdom, And One to Rule over the nations.
бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
29 All the great ones of the earth, shall eat and bow down, Before him shall kneel, all that go down to the dust, Even he who had not kept alive, his own soul!
Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
30 My seed, shall serve him, It shall be recounted, of the Lord, to a generation that shall come:
Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
31 That his righteousness may be declared to a people to be born, That he wrought with effect!
При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!
