Psalms 22
1 To the Chief Musician. On "the Hind of the Dawn." A Melody of David. My GOD, my GOD, why hast thou forsaken me? Far from saving me, The words of my loud lamentation?
Керівнику хору. На мотив «Лань на світанку». Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, чому Ти покинув мене? [Чому] Ти стоїш осторонь, коли я волаю про порятунок?
2 My God! I keep crying—By day, and thou dost not answer, and, By night, and there is no rest for me.
Боже мій, я кличу вдень – Ти не відповідаєш, вночі – і немає мені спокою.
3 But, thou, art holy, Who inhabitest the praises of Israel.
Але ж Ти – Святий; Ти, [оточений] хваліннями Ізраїлю, сидиш [на престолі].
4 In thee, trusted our fathers, They trusted, and thou didst deliver them;
На Тебе покладалися батьки наші, надію покладали, і Ти рятував їх.
5 Unto thee, made they outcry, and escaped, In thee, they trusted, and had not turned pale.
До Тебе волали й були визволені, на Тебе надію покладали й не зганьбилися.
6 But, I, am a worm and no one, a reproach of men, and despised of a people;
Я ж – черв’як, а не людина, ганьба серед людей, засоромлений серед народу.
7 All that see me, laugh at me, —They open wide the mouth, They shake the head: —
Усі, хто бачить мене, глузують з мене: кепкують вустами, похитують головою.
8 He should trust in Yahweh—let him deliver him, —Let him rescue him, seeing he delighteth in him.
«Він покладався на Господа, [тож] нехай визволить його, нехай врятує його, якщо Він його уподобав».
9 For, thou, art he that severed me from the womb, he that caused me to trust, upon the breasts of my mother;
Ти ж, Господи, вивів мене з утроби, навчив мене довіряти [Тобі] ще біля грудей моєї матері.
10 Upon thee, was I cast from the time I was born, From the womb of my mother, my GOD, hast thou been.
На Тебе я покинутий від самого народження, від лона матері моєї Ти – мій Бог.
11 Be not far from me, for, distress, is near, For there is none to help.
Не віддаляйся від мене, адже скорбота близько, а помічника немає.
12 Many bulls have surrounded me, Strong oxen of Bashan, have enclosed me;
Оточили мене численні бугаї, міцні бугаї з Башану обступили мене.
13 They have opened wide against me their mouth, A lion rending and roaring.
Пащі свої роззявили на мене, немов лев, що терзає здобич і реве.
14 Like water, am I poured out, and, put out of joint, are all my bones, —My heart, hath become, like wax, it is melted in the midst of my body;
Я розлився, як вода, і всі кістки мої роз’єдналися, серце моє перетворилося на віск, розтануло серед моїх нутрощів.
15 Dried as a potsherd, is my strength, And, my tongue, is made to cleave to my gums, And, in the dust of death, wilt thou lay me.
Моя [життєва] сила висохла, немов череп’я, і язик мій прилип до піднебіння. Ти поклав мене до смертного пороху.
16 For dogs have surrounded me, —An assembly of evil doers, have encircled me, They have pierced my hands and my feet,
Пси обступили мене, збіговисько злодіїв оточило мене, прокололи руки мої та ноги мої.
17 I may tell all my bones, They, look for—they behold me!
Усі кістки свої я можу перелічити, а вони вирячилися й глузливо дивляться на мене.
18 They part my garments among them, and, for my vestment, they cast lots.
Вони ділять між собою мої шати й за одяг мій кидають жереб.
19 But, thou, O Yahweh, be not far off, O my help! to aid me, make haste;
А Ти, Господи, не віддаляйся! Сило моя, поспіши мені на допомогу.
20 Rescue, from the sword, my life, from the power of the dog, my solitary self:
Визволи мою душу від меча, мою єдину – від псів.
21 Save me from the mouth of the lion, —Yea, from the horns of wild beasts, hast thou delivered me.
Врятуй мене від пащі лева, і від рогів диких биків – смиренну [душу] мою.
22 I will declare thy Name unto my brethren, —In the midst of the convocation, will I praise thee.
Я звіщатиму ім’я Твоє братам моїм, посеред зібрання хвалитиму Тебе.
23 Ye that revere Yahweh, praise him, All ye the seed of Jacob, glorify him, And, stand in awe of him, all ye seed of Israel.
Ті, хто Господа боїться, хваліть Його! Усі нащадки Якова славте Його! Тремтіть перед Ним, усі нащадки Ізраїля!
24 For he hath not despised nor abhorred the humbling of the patient one, neither hath he hid his face from him, but, when he cried for help unto him, he heard.
Бо не знехтував Він і не відцурався приниження убогого, і не відвернув обличчя Свого від нього, але почув, коли той волав до Нього.
25 Of thee, is my praise in the great convocation, My vows, will I pay, before them who revere him.
Тобі моя хвала у зібранні великому. Я виконаю обітниці мої перед тими, хто Його боїться.
26 The patient wronged-ones shall eat and be satisfied, They shall praise Yahweh, who are seekers of him, Let your heart live for aye.
Бідняки їстимуть і наситяться, хвалитимуть Господа ті, хто Його шукає. Нехай живуть повіки серця ваші!
27 All the ends of the earth, will remember and turn to Yahweh, Yea all the families of the nations, will bow themselves down before thee,
Згадають Господа й навернуться до Нього всі краї землі, і поклоняться перед Тобою усі сім’ї народів.
28 For, to Yahweh, belongeth the kingdom, And One to Rule over the nations.
Бо Господеві належить царство, Він править народами.
29 All the great ones of the earth, shall eat and bow down, Before him shall kneel, all that go down to the dust, Even he who had not kept alive, his own soul!
Усі багатії землі будуть їсти й поклоняться Йому; схиляться на коліна всі, що сходять до [смертного] пороху й не можуть душу свою зберегти живою.
30 My seed, shall serve him, It shall be recounted, of the Lord, to a generation that shall come:
Нащадки служитимуть Йому, розповідатимуть наступному поколінню про Володаря.
31 That his righteousness may be declared to a people to be born, That he wrought with effect!
Прийдуть і звіщатимуть Його правду народові, що має народитися, про те, що зробив Він.
