Psalms 18
1 To the chief Musician. Of the servant of Yahweh, of David, —who spake unto Yahweh the words of this song, —in the day when Yahweh had rescued him out of the hand of all his enemies, and out of the hand of Saul; and he said: — I will love thee, O Yahweh my strength!
Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова́ цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, то він проказав: Полюблю́ Тебе, Господи, сило моя,
2 Yahweh, was my mountain crag and my stronghold, and my deliverer: My GOD, was my rock, I sought refuge in him, My shield, and my horn of salvation, my high tower.
Господь моя ске́ля й тверди́ня моя, і Він мій Спаси́тель! Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасі́ння мого́, Він башта моя!
3 As one worthy to be praised, called I on Yahweh, —And, from my foes, was I saved.
Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
4 The meshes of death encompassed me, The torrents of perdition, made me afraid;
Тене́та смерте́льні мене оточили, і пото́ки велійяа́ла лякають мене!
Тене́та шео́лу мене оточили, і па́стки смертельні мене попере́дили. (Sheol h7585)
6 In my distress, called I on Yahweh, And, unto my God, made outcry for help, He heard, out of his temple, my voice, And my outcry for help came before him—entered into his ears!
В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взива́ю, — Він почує мій голос із храму Свого́, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому́!
7 Then did the earth shake and quake, Even, the foundations of the mountains, were deeply moved, Yea they did shake, because he was angry.
Захиталась земля й затремтіла, і затрясли́сь і хитались підва́лини гір, — бо Він запали́вся від гніву:
8 There went up smoke in his nostrils, and, a fire out of his mouth, devoured, Live coals, were kindled from it:
із ні́здер Його бухнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, і жар запалився від Нього!
9 Then he stretched out the heaven, and came down, —and, thick gloom, was under his feet;
Він небо простяг — і спустився, а хмара густа́ під ногами Його́.
10 Then he rode on a cherub, and flew, and darted on the wings of the wind;
Усівся Він на херувима й летів, і на ві́трових кри́лах понісся.
11 Made darkness his hiding-place, Round about him—his pavilion, Darkness of waters, clouds of vapours.
Поклав те́мряву Він — як засло́ну Свою, довкі́лля Його — то те́мрява вод, а мешка́ння Його — густі хмари!
12 Out of the brightness before him, his clouds rolled along, hail, and live coals of fire.
Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняни́й пройшли хмари Його.
13 Then did Yahweh thunder in the heavens, and the Highest uttered his voice, —hail, and live coals of fire.
І Господь загримів у небеса́х, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняни́й!
14 And he sent forth his arrows and scattered them, yea, lightnings, he shot out, and confused them.
Він послав Свої стріли, — та їх розпоро́шив, і стрі́лив Він бли́скавками, — та їх побенте́жив.
15 Then appeared the channels of waters, were uncovered the foundations of the world, —At thy rebuke O Yahweh, at the blast of the breath of thy nostrils.
Показалися рі́чища водні, і відкри́лись осно́ви вселе́нної, — від сварі́ння Твого, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Твоїх.
16 He sent from on high, he took me, —he drew me out of many waters.
Він простя́г з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, —
17 He rescued me from my foe, in his might, and from them who hated me, because they were too strong for me:
він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненави́сників, — бо сильніші від мене вони!
18 They confronted me, in the day of my necessity, Then became Yahweh my stay:
Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м, —
19 And brought me out, into a large place, he delivered me, because he delighted in me.
і на місце розло́ге Він вивів мене, Він мене врятував, — бо вподо́бав мене!
20 Yahweh rewarded me according to my righteousness, According to the cleanness of my hands, he repaid me;
Нехай Господь зро́бить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх,
21 For I had kept the ways of Yahweh, and not broken away from my God;
бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
22 For, all his regulations, were before me, and, his statutes, did I not put from me:
бо всі Його при́суди передо мною, і не відкидав я від себе Його постано́в!
23 So became I blameless with him, and kept myself from mine iniquity.
І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
24 Yahweh therefore repaid me according to my righteousness, according to the pureness of my hands, before his eyes.
і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
25 With the loving, thou didst show thyself loving, —With the blameless man, thou didst show thyself blameless;
Із справедливим пово́дишся Ти справедливо, із че́сним — по-че́сному,
26 With the pure, thou didst show thyself pure, But, with the perverse, thou didst show thyself ready to contend.
із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лукавством його,
27 For, as for thee, an oppressed people, thou didst save, but, looks that were lofty, layedst thou low;
бо наро́д із біди Ти спасаєш, а очі зухва́лі принижуєш,
28 For, thou, didst light up my lamp, Yahweh my God, enlightened my darkness;
бо Ти світиш мого світильника, Господь — Бог мій, освітлює Він мою те́мряву!
29 For, by thee, I ran through a troop, and, by my God, I leapt over a wall.
Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
30 As for GOD, blameless is his way, The speech of Yahweh hath been proved, A shield, he is to all who seek refuge in him.
Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдає́ться до Ньо́го!
31 For who is a GOD, save Yahweh? And who is a Rock, save our God?
Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
32 The GOD who girded me with strength, and set forth, as blameless, my way:
Цей Бог мене силою опереза́в, і дорогу мою учинив непорочною,
33 Planting my feet like hinds’ [feet], yea, on my high places, he caused me to stand:
Він зробив мої но́ги, мов у ла́ні, і ставить мене на висо́тах моїх,
34 Teaching my hands to war, —so that a bow of bronze was bent by mine arms.
мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
35 Thus didst thou grant me, as a shield, thy salvation, —and, thy right hand, sustained me, and, thy condescension, made me great.
І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, а прави́ця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
36 Thou didst widen my stepping-places under me, so that, mine ankles, faltered not.
Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
37 I pursued my foes, and overtook them, and returned not, till they were consumed:
Женуся я за ворогами своїми, — і їх дожену́, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх, —
38 I crushed them, and they were unable to rise, They fell under my feet.
я їх потрощу́, — й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
39 Thus didst thou gird me with strength, for the battle, Thou subduedst mine assailants under me.
Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
40 As for my foes, thou didst give me their neck, and, as for them who hated me, I destroyed them.
Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, — і понищу нена́висників я своїх!
41 They cried out, but there was none to save, unto Yahweh, but he answered them not.
Кричали вони, — та немає спасителя, взивали до Господа, — і не відповів їм.
42 Then did I beat them in pieces, like dust on the face of the wind. Like the mire in the lanes, did I scatter them.
І я їх зітру́, як той по́рох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу́!
43 Thus didst thou rescue me from the contentions of a people, —didst appoint me to be the head of nations, A people I had not known, served me:
Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племе́нам, мені будуть служити наро́ди, яких я не знав!
44 At the hearing of the ear, they submitted to me, the sons of the foreigner, came cringing unto me:
На вістку про мене — слухня́ні мені, до мене чужи́нці підле́щуються,
45 The sons of the foreigner, lost heart, and came quaking out of their fortresses.
в'януть чужи́нці і тремтять у тверди́нях своїх.
46 Yahweh liveth and, blessed, be my Rock, yea, exalted, be the God of my salvation:
Живий Господь, — і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасі́ння мойого звели́читься,
47 The GOD, who hath avenged me, —and subjugated peoples under me:
Бог, що помсти за мене дає, і що наро́ди під мене підбив,
48 Who hath delivered me from my foes, —Yea, from mine assailants, hast thou set me on high, From the man of violence, hast thou rescued me.
що рятує мене від моїх ворогів, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від наси́льника!
49 For this cause, will I praise thee among the nations, O Yahweh, and, to thy Name, will I sweep the strings: —
Тому́ то хвалю Тебе, Господи, серед наро́дів, і Йме́нню Твоє́му співаю!
50 Who hath made great the victories of his King, —and shown lovingkindness to his Anointed One, To David and to his Seed, Unto times age-abiding.
Ти Своє́му цареві спасі́ння побільшуєш, і милість вчиняєш Своє́му пома́занцеві Давиду й насінню його аж навіки.
