Psalms 137

1 By the rivers of Babylon, there, we sat down, yea we wept—when we remembered Zion:

Біля річок Вавилона, там сиділи ми й плакали, згадуючи Сіон.

2 Upon the willows—in the midst thereof, hanged we our lyres:

На вербах посеред міста ми повісили наші арфи,

3 For, there, our captors asked of us words of song, and our plunderers—gladness, —Sing us of the songs of Zion!

бо там поневолювачі наші просили від нас слів пісні й гнобителі наші [вимагали від нас] радості: «Заспівайте нам одну з пісень Сіону!»

4 How shall we sing the song of Yahweh, on a foreign soil?

Як можемо ми пісню Господню на землі чужій співати?

5 If I forget thee, O Jerusalem, Let my right-hand forget:

Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай забуде правиця моя [рухи свої].

6 Let my tongue cleave to the roof of my mouth, if I do not remember thee! if I do not lift up Jerusalem above the head of mine own gladness.

Нехай прилипне язик мій до піднебіння, якщо я не пам’ятатиму тебе, якщо я не піднесу Єрусалима як найвищу радість мою.

7 Remember, O Yahweh, against the sons of Edom, the day of Jerusalem, —how they continued to say—Overthrow! Overthrow! unto the foundation within it.

Нагадай, Господи, синам Едомовим день [захоплення] Єрусалима, коли вони говорили: «Руйнуйте, руйнуйте його до самих підвалин!»

8 O ruined daughter of Babylon, —how happy the man who shall repay thee thy dealing, wherewith thou didst deal with us!

Донько Вавилона, приречена на спустошення, блаженний той, хто віддасть тобі за те, що ти накоїла нам!

9 How happy the man who shall snatch away and dash thy children against the crag.

Блаженний той, хто схопить і розіб’є об скелю твоїх немовлят!