Psalms 109
1 To the Chief Musician. David’s. A Melody. O God of my praise, do not be silent;
Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 For, the mouth of the lawless one and the mouth of the deceiver, against me, are open, They have spoken to me with false tongue;
бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
3 And, with words of hatred, have they surrounded me, and have made war upon me without cause:
І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
4 For my love, they have been accusing me, while, I, was at prayer:
обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
5 Yea they have returned unto me—Evil for good; and, Hatred for my love.
вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
6 Set in charge over him, one who is lawless, and let, an accuser, stand at his right hand;
Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
7 When he is judged, let him go out condemned, and let, his own petition, become a sin;
Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
8 Let his days become few, his overseership, let another take;
Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
9 Let his children become fatherless, and his wife a widow;
Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
10 Let his children, wander about, and beg, Let them be driven out of their ruins;
І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
11 Let the creditor take aim at all that he hath, and let strangers prey on the fruit of his toil;
Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
12 Let him have no one to continue lovingkindness, and there be none to favour his fatherless children;
Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
13 Let his posterity be for cutting off, In another generation, let their name be wiped out;
Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
14 Remembered be the iniquity of his fathers against Yahweh, and, the sin of his mother, let it not be wiped out;
Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
15 Let them be before Yahweh continually, and let the memory of them, be cut off out of the earth.
Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
16 Because that he remembered not to show lovingkindness, but pursued the man that was oppressed and needy, that, the downhearted, he might slay.
во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
17 Because he loved cursing, May it have come upon him, Because he delighted not in blessing, May it have kept far from him;
Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
18 Because he clothed himself in cursing as his outer garment, therefore may it have entered like water into his inward part, and like oil into his bones;
Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
19 Be it his, as a garment he shall wrap round him, and for a girdle he shall, at all times, gird on:
Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
20 This, be the reward of mine accusers, from Yahweh, even of them who are speaking wrongfully against my life.
Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
21 But, thou, Yahweh, Adonay, deal effectually with me, for the sake of thy Name, Since good is thy lovingkindness, O rescue me;
А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
22 For, oppressed and needy, I am, and, my heart, is wounded within me.
бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
23 As a shadow when it stretcheth out, I am gone, I am shaken off like the locust;
Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
24 My knees, tremble from fasting, and, my flesh, faileth of fatness:
Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
25 So, I, am become a reproach for them, They see me, they shake their head.
і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
26 Help me! O Yahweh my God, Save me, according to thy lovingkindness:
Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
27 That they may know that, Thine own hand, this is, Thou, Yahweh, hast done it.
І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
28 They, may curse if, thou, wilt bless, —Mine assailants, shall be ashamed, but, thy servant, shall rejoice;
Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
29 Mine accusers shall be clothed with confusion, and shall wrap about them, like a cloak, their own shame.
Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
30 I will thank Yahweh loudly with my mouth, Yea, in the midst of multitudes, will I praise him;
Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
31 Because he standeth at the right hand of the needy, To save, from them who would pass sentence on his life.
бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
