Psalms 106
1 Praise ye Yah, Give ye thanks to Yahweh—For he is good, For age-abiding, is his lovingkindness.
Алілу́я!
2 Who can relate the mighty deeds of Yahweh? can cause to be heard, all his praise?
Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
3 How happy! They who observe justice, He that executeth righteousness at all times.
Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
4 Remember me, O Yahweh, when thou acceptest thy people, Visit me, with thy salvation;
Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
5 That I may look upon the welfare of thy chosen ones, That I may rejoice in the joy of thy nation, That I may glory, with thine inheritance.
щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
6 We have sinned—with our fathers, We have acted perversely, we have committed lawlessness;
Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
7 Our fathers, in Egypt, understood not thy wonders, They remembered not the abounding of thy lovingkindnesses, but rebelled by the sea—at the Red Sea.
Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
8 Yet he saved them, for the sake of his Name, to make known his mighty power;
Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
9 So he rebuked the Red Sea, and it dried up, And he led them through deeps, as pasture-land;
Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
10 And saved them from the hand of one full of hatred, And redeemed them out of the hand of the foe;
І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
11 So the waters covered their adversaries, Not one from among them, was left.
і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
12 They believed therefore in his words, They sang his praise.
Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
13 Soon forgat they his works, —They waited not for his counsel;
Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
14 But lusted a lust in the desert, and tested GOD in the waste.
і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
15 So he gave them their request, but sent leanness into their soul.
і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
16 And they became jealous of Moses in the camp, —of Aaron the holy one of Yahweh;
Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
17 The earth opened and engulfed Dathan, and covered up the assembly of Abiram;
Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
18 Then was kindled a fire in their assembly, —a flame, consumed the lawless ones.
і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
19 They made a calf in Horeb, —and bowed down to a molten image;
Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
20 Thus changed they my glory, for the similitude of an ox that eateth grass.
і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
21 They forgat GOD their saviour, who had done great things in Egypt:
забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
22 Wonders in the land of Ham, Terrible things by the Red Sea.
у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
23 Then would he have bidden to destroy them, —had not Moses his chosen, stood in the breach before him, To turn back his wrath from destroying.
І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
24 And they refused the delightful land, They believed not his word;
Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
25 But murmured in their tents, —They hearkened not unto the voice of Yahweh.
і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
26 So he lifted up his hand unto them, that he would let them fall in the desert;
І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
27 And would disperse their seed among the nations, and would scatter them throughout the lands.
і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
28 Yet they let themselves be bound to Baal-peor, —and did eat sacrifices to the dead:
І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
29 So they provoked to anger by their doings, and a plague, made a breach among them.
і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
30 Then stood up Phinehas, and interposed, and stayed was the plague:
І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
31 So it was counted unto him, for righteousness, To generation after generation, unto times age abiding.
і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
32 And they provoked by the waters of Meribah, —And it fared ill with Moses, for their sakes;
І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
33 For they embittered his spirit, and he spake rashly with his lips.
бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
34 They destroyed not the peoples of which Yahweh had spoken to them;
Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
35 But had fellowship with the nations, and learned their doings;
і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
36 Yea they served their idols, and they became to them a snare:
І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
37 Yea they sacrificed their sons and their daughters to mischievous demons;
І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
38 And poured out innocent blood, the blood of their sons and their daughters, whom they sacrificed to the idols of Canaan, And the land was polluted with blood-shed;
— і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
39 And they became unclean by their works, and became unchaste in their doings.
і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
40 Then was kindled the anger of Yahweh with his people, and he abhorred his own inheritance.
І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
41 So he delivered them up into the hand of the nations, And they who hated them, had dominion over them;
і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
42 And their enemies oppressed them, And they were bowed down under their hand.
і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
43 Many times, did he rescue them, —But, they, rebelled by their counsel, and sank low in their iniquity.
Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
44 Then looked he on the distress which befell them, —when he heard their loud cry;
Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
45 Then remembered he, for them, his covenant, and was moved to pity, according to the abounding of his lovingkindnesses;
і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
46 And granted them compassion before all their captors.
і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
47 Save us, O Yahweh our God, and gather us from among the nations, That we may give thanks unto thy holy Name, That we may triumph aloud in thy praise.
Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
48 Blessed be Yahweh, God of Israel, from one age even unto another, And all the people, shall say, Amen! Praise ye Yah!
Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
