Proverbs 31
1 The words of Lemuel the king, —the strain which was taught him by his mother: —
Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
2 What, my son? and what, the son of my womb? aye what, the son of my vows?
„Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
3 Do not give, to women, thy strength, nor thy ways, to them who ruin kings.
Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
4 It is not for kings, O Lemuel, it is not for kings to drink wine, nor, for dignitaries, to desire strong drink,
Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
5 Lest he drink, and forget that which is decreed, and alter the plea of any who are sorely oppressed.
щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
6 Give strong drink, to him that is perishing, and wine, to such as are embittered in soul:
Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
7 Let him drink, and forget his poverty, and, his wearying toil, let him remember no more.
він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
8 Open thy mouth for the dumb, for the cause of all the children of the departed.
Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
9 Open thy mouth—judge righteously, —and administer justice for the poor and the needy.
Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
10 A virtuous woman, who can find? for, far beyond corals, is her worth.
Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
11 The heart of her husband, trusteth her, and, gain, he shall not lack:
довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
12 She doeth him good and not evil, all the days of her life:
Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
13 She seeketh wool and flax, and worketh willingly with her hands:
Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
14 She is like the ships of the merchant, from afar, she bringeth in her food;
Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
15 And she riseth, while yet it is night, and giveth food to her household, and a task to her maidens:
І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
16 She considereth a field, and procureth it, Out of the fruit of her hands, she planteth a vineyard:
Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
17 She girdeth, with strength her loins, and putteth vigour into her arms:
Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
18 She tasteth, whether, good, be her merchandise, and her lamp, goeth not out by night:
Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
19 Her hands, she putteth forth to the distaff, and, her palms, lay hold of the spindle:
Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
20 Her palm, she spreadeth out to the oppressed, and, her hands, she extendeth to the needy:
Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
21 She feareth not, for her household, because of the snow, for, all her household, are clothed with crimson:
Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
22 Coverlets, she maketh for herself, Of white linen and of purple, is her clothing:
Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
23 Known in the gates, is her husband, when he sitteth, with the elders of the land:
Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
24 Fine linen wraps, she maketh and selleth, and, girdles, doth she deliver to the trader:
Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
25 Strength and dignity, are her clothing, and she laugheth at the time to come:
Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
26 Her mouth, she openeth with wisdom, and, the instruction of kindness, is on her tongue:
Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
27 She looketh well to the goings of her household, and, the bread of idleness, will she not eat.
Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
28 Her children rise up, and call her happy! her husband, and he praiseth her: —
Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
29 Many daughters, have done virtuously, but, thou, excellest them all!
„Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
30 Deceitful is loveliness and vain is beauty, The woman that revereth Yahweh, she, shall be praised:
Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
31 Give her of the fruit of her own hands, and let her own works, praise her in the gates.
Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
