Proverbs 27
1 Do not boast thyself of to-morrow, for thou knowest not what a day may bring forth.
Не вихва́люйся за́втрашнім днем, бо не знаєш, що день той поро́дить.
2 Let another praise thee, and not thine own mouth, a stranger, and not thine own lips.
Нехай інший тебе вихваля́є, а не уста твої, чужий, а не губи твої.
3 Heavy is a stone, and weighty is sand, —but, the vexation of a fool, is heavier than both.
Камі́ння — тяга́р, і пісок — важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох.
4 The cruelty of rage, and the overflow of anger! But who can stand before, jealousy?
Лютість — жорстокість, а гнів — то зато́плення, та хто перед заздрістю всто́їть?
5 Better is a rebuke that is open, than love carefully concealed.
Ліпше відкрите карта́ння, ніж таємна любов.
6 Faithful are the wounds of a friend, but lavished are the kisses of an enemy.
Побої коханого вірність показують, а в нена́висника поцілу́нки числе́нні.
7 The surfeited soul, trampleth upon droppings from the comb, but, to the hungry soul, every bitter thing, is sweet.
Сита душа топче й мед щільнико́вий, а голодній душі все гірке́ — то солодке.
8 As a bird wandering from her nest, so, is a man wandering from his place.
Як птах, що гніздо́ своє кинув, так і люди́на, що з місця свого мандру́є.
9 Oil and perfume, rejoice the heart, the sweetness of one’s friend, more than fragrant wood.
Олива й кадило поті́шують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду.
10 Thine own friend and thy father’s friend, do not thou forsake; but, the house of thy brother, do not enter, in thy day of calamity, Better a neighbour near, than a brother far off.
Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не прихо́дь в день нещастя свого́, — ліпший сусіда близьки́й за далекого брата!
11 Be wise, my son, and rejoice my heart, that I may answer him that reproacheth me in a matter.
Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти́, як мені докоря́тиме хто.
12 A prudent man, seeth calamity—he hideth himself, the simple, pass on—they suffer.
Мудрий бачить лихе — і ховається, а безумні йдуть — і караються.
13 Take a man’s garment when he hath become pledge for a stranger, then, for a female unknown, accept him as surety.
Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку заста́ву візьми.
14 He that blesseth his friend, with a loud voice, in the morning early, a reproach, shall it be reckoned to him.
Хто сильним голосом благословляє із ра́ннього ранку свого товариша, — за прокля́ття залічується це йому.
15 A continuous dripping on a day of downpour, and a contentious wife, are alike:
Ри́нва, постійно теку́ча слотли́вого дня та жінка сварли́ва — одна́кове:
16 He that hideth her, hideth the wind, and, perfume, his right hand may proclaim.
хто хоче сховати її — той вітра ховає, чи оливу паху́чу правиці своєї, що видасть себе.
17 Let, iron, by iron, become sharp, and let, a man, sharpen the face of his friend.
Як гострить залізо залізо, так гострить люди́на лице свого друга.
18 He that guardeth the fig-tree, shall eat the fruit thereof, and, he that watcheth over his master, shall be honoured.
Сторож фіґо́вниці пло́ди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.
19 As in water, face [answereth] to face, so, the heart of man to man.
Як лице до лиця у воді, так серце люди́ни до серця люди́ни.
20 Hades and destruction, are not satisfied, and, the eyes of a man, are not satisfied. (Sheol h7585)
Шео́л й Аваддо́н не наси́тяться, — не наси́тяться й очі люди́ни. (Sheol h7585)
21 Fining pot for silver, and crucible for gold, and, a man, [is to be tried] by what he praiseth.
Що для срі́бла топи́льна посу́дина, і го́рно — для золота, те для людини уста́, які хвалять її.
22 Though thou pound a fool in a mortar, amidst grain, with a pestle, his folly, will not depart from him.
Хоч нерозумного будеш товкти́ товкаче́м поміж зе́рнами в сту́пі, — не віді́йде від нього глупо́та його!
23 Note well, the appearance of thy flock, apply thy mind to thy herds;
До́бре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на че́реди,
24 For, not age-abiding, are riches, nor is the diadem, from generation to generation: —
бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?
25 The grass, is taken away, and the young shoot, showeth itself, and the herbage of the mountains, is gathered;
Появилася зе́лень, і трава показалась, і збирається сіно із гір, —
26 There are, lambs, for thy clothing, and, for the price of thy field, there are he-goats;
будуть ві́вці тобі на вбрання́, і козли́ — ціна поля,
27 With, enough goats-milk, for thy food—for the food of thy household, and, a maintenance, for thy maidens.
і молока твоїх кіз буде до́сить на ї́жу тобі, на їду́ твого дому, і на життя для служни́ць твоїх.
