Proverbs 19
1 Better is a poor man, walking in his integrity, than one of perverse lips, and, he, a dullard.
Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.
2 Surely, for the soul to be, without knowledge, is not good, and, he that hasteth with his feet, strayeth.
Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться.
3 The folly of a man, subverteth his way, and, against Yahweh, his heart is angry.
Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце.
4 Wealth, addeth many friends, but, the poor man, from his own friend, is parted.
Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його.
5 A false witness, shall not be held innocent, and, he that uttereth lies, shall not escape.
Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний.
6 Many, will entreat the favour of a noble, and, every one, is a friend to a man abounding in gifts.
Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари.
7 All the brethren of a poor man, hate him, how much more have, his friends, gone far from him, he may hunt up promises—there are none.
Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх!
8 He that acquireth sense, loveth his own soul, he that guardeth understanding, shall find blessing.
Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́.
9 A false witness, shall not be held innocent, and, he that uttereth lies, shall perish.
Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
10 Unseemly for a dullard, is delicate living, how much more for, a servant, to bear rule over princes.
Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником.
11 The discretion of a man, deferreth his anger, and, his adorning, is to pass over transgression.
Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною.
12 The growl as of a young lion, is the rage of a king, but, like dew upon the grass, is his good pleasure.
Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.
13 Engulfing ruin to his father, is a son that is a dullard, —and, a continuous dripping, are the contentions of a wife.
Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.
14 House and substance, are an inheritance from one’s fathers, but, from Yahweh, cometh a wife who is prudent.
Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа.
15 Sloth, falleth into a deep sleep, and, a soul that is indolent, shall famish.
Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує.
16 One who guardeth the commandment, guardeth his life, he that is reckless in his ways, shall die.
Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре.
17 A lender to Yahweh, is one who sheweth favour to the poor, and, his good deed, He will pay him back.
Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому.
18 Correct thy son, because there is hope, yet, not so as to slay him, let thy passion be excited.
Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу.
19 A man in a rage, taketh away the penalty, —nevertheless, if thou let him go free, the more [stripes] must thou add.
Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше.
20 Hear counsel, receive correction, that thou mayest be wise in thine after-life.
Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́.
21 Many are the devices in a man’s heart, but, the counsel of Yahweh, that, shall stand.
У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній.
22 The charm of a man, is his lovingkindness, —and better a poor man, than one who deceiveth.
Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу.
23 The reverence of Yahweh, leadeth to life, satisfied then, let a man remain—let him not be visited by calamity.
Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його.
24 A sluggard burieth his hand in the dish, even unto his own mouth, will he not bring it back.
У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її.
25 The scoffer, thou shalt smite, and, the simple, will beware, but correct a man of intelligence—he will understand teaching.
Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку.
26 He that ruineth his father, and chaseth away his mother, is a son causing shame and reproach.
Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, —
27 Cease, my son, to hear instruction that would cause thee to wander from the sayings of knowledge.
перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́!
28 An abandoned witness, scorneth justice, and, the mouth of lawless men, swalloweth iniquity.
Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду.
29 Prepared for scoffers, are punishments, and stripes, for the back of dullards.
На насмі́шників кари готові пості́йно, і вдари на спи́ну безумним.
