Proverbs 16
1 To man, belong the preparations of the heart, but, from Yahweh, cometh the answer of the tongue.
Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
2 All the ways of a man, [may be] pure in his own eyes, but, he that testeth spirits, is Yahweh.
Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
3 Roll, upon Yahweh, thy doings, that thy plans, may be established.
Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
4 Everything, hath Yahweh made for its own purpose, yea, even the lawless one, for the day of calamity.
Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
5 An abomination to Yahweh, is every one who is haughty in heart, hand to hand, he shall not be held innocent.
Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
6 By lovingkindness and fidelity, shall iniquity be covered, and, in the revering of Yahweh, is a turning away from wrong.
Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
7 When, acceptable to Yahweh, are the ways of a man, even his enemies, doth he cause to make peace with him.
Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
8 Better a little with righteousness, than large revenues, without justice.
Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
9 A man’s heart, deviseth his way, but, Yahweh, directeth his steps.
Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
10 An oracle, is on the lips of a king, in giving sentence, his mouth must not be unfaithful.
Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
11 The balance and scales of justice, belong to Yahweh, and, his handiwork, are all the weights of the bag.
Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
12 The abomination of kings, is to work lawlessness, for, by righteousness, is established a throne.
Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
13 The delight of kings, are lips of righteousness, —and, the words of uprightness, he loveth.
Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
14 The wrath of a king, [meaneth] messengers of death, but, a man who is wise, will appease it.
Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
15 In the light of a king’s countenance, is life, and, his good-pleasure, is like the cloud of harvest-rain.
У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
16 To acquire wisdom, how much better than gold! and, to get hold of understanding, more choice than silver!
Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
17 The highway of the upright, is to avoid evil, He preserveth his soul, who guardeth his way.
Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
18 Before grievous injury, pride! and, before a fall, haughtiness of spirit!
Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
19 Better is lowliness of spirit, with the patient, than a portion of spoil, with the proud.
Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
20 He that showeth discretion concerning a matter, shall find good, and, he that trusteth in Yahweh, how happy is he!
Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
21 The wise in heart, shall be called intelligent, and, sweetness of lips, increaseth persuasiveness.
Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
22 A well-spring of life, is discretion to its owner, but, the correction of the foolish, is folly.
Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
23 The heart of the wise, giveth discretion to his mouth, and, upon his lips, increaseth persuasiveness.
Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
24 A comb of honey, are pleasant words, sweet to the taste and healing to the bone.
Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
25 There is a way that enticeth a man, but, at the latter end thereof, are the ways of death.
Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
26 The appetite of the toiler, hath toiled for him, for his mouth, hath urged him on.
Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
27 An abandoned man, diggeth up mischief, —and, upon his lips, as it were a fire is scorching.
Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
28 A perverse man, sendeth forth strife, and, a tattler, separateth intimate friends.
Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
29 A ruthless man, enticeth his neighbour, and leadeth him in a way, not good.
Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
30 Closing his eyes, to devise perverse things, biting his lips, he hath plotted mischief.
Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
31 A crown of adorning, is a hoary head, in the way of righteousness, it should be found.
Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
32 Better he that is slow to anger, than a hero, and he that ruleth his spirit, than he that captureth a city.
Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
33 Into the lap, is cast the lot, but, from Yahweh, is its every decision.
За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
