Philippians 4
1 So then, my brethren, beloved and longed for, my joy and crown, —thus, stand fast in the Lord, beloved.
Отже, мої улюблені та дорогі брати, ви моя радість і вінок, стійте непохитно в Господі, любі!
2 Euodia, I exhort, and, Syntche, I exhort, —on the same thing, to be resolved in the Lord: —
Закликаю Еводію та Синтихію бути однодумними в Господі.
3 Yea! I request thee also, true yokefellow, be thou helping together with these women, —who, indeed, in the joyful message, have maintained the combat with me, along with Clement also, and the rest of my fellow-workers, whose names, are in the book of life.
Так, я прошу тебе, вірний товаришу, допоможи їм. Вони боролися за Добру Звістку разом зі мною, із Клементом та іншими моїми братами, чиї імена є в книзі життя.
4 Rejoice in the Lord always: again, I will say—rejoice!
Завжди радійте в Господі! І знову кажу: радійте!
5 Let, your considerateness, be known unto all men. The Lord, is near: —
Нехай ваша лагідність буде відома всім людям! Господь близько.
6 For nothing, be anxious, but, in everything, by your prayer and supplication with thanksgiving, let, your petitions, be made known unto God;
Ні про що не турбуйтеся, але в усьому з подякою відкривайте ваші прохання Богові в молитві та благанні.
7 And, the peace of God, which riseth above every mind, shall guard your hearts and your thoughts, in Christ Jesus.
І Божий мир, який перевершує будь-яке розуміння, збереже ваші серця й ваші думки в Христі Ісусі.
8 For the rest, brethren, whatsoever things are true, whatsoever things are dignified, whatsoever things are righteous, whatsoever things are chaste, whatsoever things are lovely, whatsoever things are of good report, —if there be any virtue, and if any praise, the same, be taking into account;
Наостанку, брати: що істинне, що достойне, що праведне, що чисте, що любе, що [гідне] похвали, що доброчесність чи [достойне] слави – про це роздумуйте.
9 The things which ye have both learned, and accepted, and heard, and seen in me, the same, practise; —and, the God of peace, shall be with you.
І чого навчилися, що отримали, почули та побачили в мені – те й робіть! І нехай Бог миру буде з вами.
10 Howbeit I have been made to rejoice in the Lord greatly—that, now, at length, ye have flourished in your care for me, —although, indeed, ye were caring, but lacked opportunity.
Я надзвичайно зрадів у Господі, адже тепер ви знову почали турбуватися про мене в думках. Ви думали про це, але не мали відповідної нагоди.
11 Not that, as to coming short, I am speaking, for, I, have learned, in whatsoever circumstances I am, to be, independent:
Я кажу вам про це не тому, що маю потребу, адже я навчився бути задоволеним незалежно від обставин.
12 I know [what it is] even to be kept low, and I know [what it is] to have more than enough, —in every way, and in all things, have I been let into the secret—both to be well fed, and to be hungering, both to have more than enough, and to be coming short:
Я вмію [жити] смиренно та вмію [жити] з достатком. Я звик до будь-яких умов: і бути ситим, і бути голодним, і бути в достатку, і мати нестачу.
13 I have might, for all things, in him that empowereth me.
Я все можу в Тому, Хто мене зміцнює.
14 Nevertheless, nobly, have ye done, in taking fellowship with me in my tribulation.
А втім, ви добре зробили, розділивши зі мною моє страждання.
15 Ye know, moreover, even ye, Philippians, —that, in the beginning of the glad-message, when I went forth from Macedonia, not, so much as one assembly, with me had fellowship—in the matter of giving and receiving—save, ye alone, —
Ви ж, филип’яни, знаєте, що на початку [проповідування] Доброї Звістки, коли я вийшов із Македонії, жодна церква не підтримала мене пожертвами та гостинністю, окрім вас.
16 That, even in Thessalonica, both once and again, unto my need, ye sent: —
Адже одного разу, та навіть двічі, ви посилали мені допомогу до Солуня.
17 Not that I seek after the gift, but I seek after the fruit that is to abound unto your account.
Не те, щоб я прагнув якогось подарунка, просто прагну плоду, який зростає на вашу користь.
18 But I have all things in full, and have more than enough, I am filled, having welcomed from Epaphroditus the things that came from you, —a fragrance of sweet smell, an acceptable sacrifice, well pleasing unto God.
Я отримав усе і маю з достатком. Маю всього вдосталь, [адже] отримав від Епафродита ваші [дари] – приємний аромат, прийнятну жертву, яка до вподоби Богу.
19 And, my God, will fill up your every need, according to his riches in glory in Christ Jesus.
Мій Бог сповнить усі ваші потреби згідно з Його багатством у славі, у Христі Ісусі.
Богу й Отцю нашому [нехай буде] слава навіки-віків! Амінь. (aiōn g165)
21 Salute ye every saint in Christ Jesus. The brethren who are with me, salute you.
Привітайте всіх святих у Христі Ісусі! Брати, які зі мною, вас вітають.
22 All the saints salute you, but especially they who are of Caesar’s household.
Усі святі вас вітають, а особливо ті, що з дому Кесаря.
23 The favour of our Lord Jesus Christ, be with your spirit.
Нехай благодать Господа Ісуса Христа [буде] з вашим духом! Амінь.
