Matthew 27
1 Now, when morning came, all the High-priests and Elders of the people took, counsel, against Jesus, so as to put him to death:
Як же настав ранок, зробили раду всі архиєреї й старші людські
2 and, binding him, they led him away, and delivered him up unto Pilate the governor.
і, звязавши Його, повели тай передали Його Понтийському Пилату, ігемонові.
3 Then, Judas who had delivered him up, seeing that he was condemned, being smitten with remorse, returned the thirty pieces of silver unto the High-priests and Elders,
Тоді, побачивши Юда, зрадник Його, що Його осуджено, розкаяв ся, і вернув трийцять срібняків архиєреям та старшині,
4 saying—I have sinned, in delivering up righteous blood. But, they, said—What is that to us? thou, shalt see to it for thyself.
кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що дам до того? ти побачиш.
5 And, throwing the pieces of silver into the Temple, he withdrew, and, going away, hanged himself.
І, покинувши він срібняки в церкві, вийшов і відійшовши, повісив ся.
6 But, the High-priests, taking the pieces of silver, said—It is not allowed, to cast them into the treasury; since, a price of blood, they are.
Архиєреї ж, взявши срібняки, сказали: Не годить ся класти їх у скарбоню, бо се ціна крові.
7 And, taking counsel, they bought with them, the field of the potter, as a burial-place for strangers.
Зробивши ж раду, купили за них ганчарське поле, щоб ховати на йому захожих.
8 Wherefore, that field hath been called Field of Blood, until this day.
Через се зветь ся поле се Кріваве Поле по сей день.
9 Then, was fulfilled, that which was spoken through Jeremiah the prophet, saying: And they took the thirty pieces of silver, as the value of him whom they had valued, whom they had valued, of Israel’s sons, —
Тоді справдилось, що сказав Єремія пророк, глаголючи: І взяли вони трийцять срібняків, ціну цїненного, котрого цїнено з синів Ізраїля,
10 And gave them for the field of the potter, as, the Lord, directed me.
і дали їх на ганчарське поле, як повелїв менї Господь.
11 Now, Jesus, stood before the governor; and the governor questioned him, saying—Thou, art the king of the Jews? And, Jesus, said—Thou, sayest.
Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси.
12 And, while he was being accused by the High-priests and Elders, he answered nothing.
А, як винуватили Його архиєреї та старші, не відказував нічого.
13 Then, Pilate saith unto him—Hearest thou not how many things against thee they are bearing witness?
Тоді каже до Него Пилат: Хиба не чуєш, скільки сьвідкують на Тебе?
14 And he answered him, no not so much as a single word, so that the governor was marvelling exceedingly.
І не відказав Він йому нї на одно слово, так що ігемон вельми дивував ся.
15 But, feast by feast, the governor had been wont to release one unto the multitude, a prisoner whom they were desiring.
На сьвято ж звик був ігемон одпускати народові одного вязника, которого вони хотіли.
16 Now they had at that time a distinguished prisoner, called, Barabbas.
Мали ж тоді знаного вязника, на прізвище Вараву.
17 They therefore having come together, Pilate, said to them—Whom will ye I should release unto you? Barabbas? or Jesus, who is called Christ?
Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа?
18 For he knew that, for envy, they had delivered him up.
Знав бо, що через зависть видали Його.
19 And, as he was sitting upon the judgment seat, his wife sent unto him, saying: Have thou nothing to do with that righteous man, for, many things, have I suffered this day, by dream, because of him.
Як же сидів він на судищі, прислала до него жінка його кажучи: Нїчого тобі й праведнику сьому; багато бо терпіла я сьогоднї вві снї через него.
20 But, the High-priests and the elders, persuaded the multitudes, that they should claim Barabbas, but, Jesus, should, destroy.
Архиєреї ж і старші наустили народ, щоб випросили Вараву, Ісуса ж убили.
21 Now the governor, answering, said unto them—Which of the two desire ye I should release unto you? And they said—Barabbas!
Озвав ся ж ігемон і рече до них: Кого хочете з двох, щоб випустив вам? Вони ж сказали: Вараву.
22 Pilate saith unto them—What then shall I do unto Jesus, who is called Christ? They all say—Let him be crucified!
Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на призвіще Христом? Кажуть йому всі: Нехай буде рознятий.
23 But, he, said—Indeed! what evil hath he done? But, they, vehemently, were crying aloud, saying—Let him be crucified!
Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде рознятий.
24 And Pilate, seeing, that, nothing, it availed, but rather, a tumult, was arising, taking water, washed his hands of it before the multitude, saying—Innocent, am I, of the blood of this man, —Ye, shall see to it for yourselves.
Бачивши ж Пилат, що нічого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите.
25 And all the people, answering, said—His blood be upon us and upon our children!
І, озвавшись увесь народ, сказав: Кров Його на нас і на діти наші.
26 Then released he unto them Barabbas, but, scourging, Jesus, delivered him up, that he might be crucified.
Тоді відпустив їм Вараву; Ісуса ж, побивши, передав, щоб розпято Його.
27 Then the soldiers of the governor, taking Jesus aside into the judgment-hall, gathered unto him all the band;
Тоді воїни ігемонові, взявши Ісуса на судище, зібрали на Него всю роту.
28 and, unclothing him, a scarlet scarf, put they about him, —
І, роздягнувши Його, накинули на Него червоний плащ;
29 and, plaiting a crown out of thorns, they put it upon his head, and a reed in his right hand, —and, kneeling before him, began to mock him, saying—Joy to thee, King of the Jews!
і, сплівши вінець із тернини, положили на голову Йому, а тростину в правицю Його; і кидаючись на коліна перед Ним, насьміхались із Него, кажучи: Радуй ся, царю Жидівський!
30 And, spitting upon him, they took the reed, and began striking upon his head.
І, плюючи на Него, брали тростину, й били по голові Його.
31 And, when they had mocked him, they put off him the scarf, and put on him his garments, and led him away unto the crucifying.
І, як насьміялись із Него, зняли з Него плащ, і надїли на Него одежу Його, й повели Його на розпятє.
32 And, as they were going forth, they found a man of Cyrene, by name, Simon, —the same, they impressed to bear his cross.
Виходячи ж, знайшли чоловіка Киринейського, на ймя Симона; сього заставили нести хрест Його,
33 And, coming into a place called Golgotha, that is to say, Skull-place,
І прийшовши на врочище (місце) Голгота, чи то б сказати Черепове місце,
34 they gave him to drink, wine, with gall, mingled, and, tasting, he would not drink.
дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотів пити.
35 And, having crucified him, they parted among themselves his garments, casting a cloth;
Розпявши ж Його, поділили одежу Його, кинувши жереб, щоб справдилось, що сказав пророк: Поділили собі шати мої, й на одежу мою кинули жереб.
36 and, being seated, were watching him there.
І, посідавши, стерегли Його там;
37 And they put up, over his head, his accusation, written—THIS, IS JESUS, THE KING OF THE JEWS.
і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський.
38 Then, are crucified with him, two robbers, —one on the right hand, and one on the left.
Тодї розпято з Ним двох розбійників, одного по правицї, а другого по лївицї.
39 And, they who were passing by, were reviling him, shaking their heads,
Мимойдучі ж хулили Його, киваючи головами своїми,
40 and saying—The man that taketh down the Temple and in three days buildeth it! Save, thyself! If thou art God’s, Son, come down from the cross.
і кажучи: Ти, що руйнуєш церкву, й за три днї будуєш її, спаси ся сам. Коли ти Син Божий, зійди з хреста.
41 Likewise, the High-priests, [also], mocking, with the Scribes and Elders, were saying: Others, he saved, —Himself, he cannot save:
Так само ж і архиєреї, насьміхаючись із письменниками та старшими, казали:
42 Israel’s King, he is! Let him come down, now, from the cross, —and we will believe on him!
Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него;
43 He hath put confidence upon God, Let him rescue him, now, if he desireth him; for he said, I am, God’s Son.
Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його, казав бо: Я Син Божий.
44 And, the same thing, the robbers also, who were crucified with him, were casting in his teeth.
Так само й розбійники, що були розпяті з Ним, докоряли Йому.
45 Now, from the sixth hour, darkness, came upon all the land—until the ninth hour.
Від шестої ж години настала темрява по всїй землї до години девятої.
46 And, about the ninth hour, Jesus uttered a cry, with a loud voice, saying—Eloi! Eloi! lema sabachthanei? that is, My God! my God! to what end hast thou forsaken me?
Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій. Боже мій, чом мене покинув єси?
47 Now certain of them who were there standing, when they heard, began to say—This man, calleth, Elijah.
Деякі ж, що там стояли, почувши, казали: Що Ілию кличе сей.
48 And, straightway, one from among them, running, and taking a sponge, and filling it with vinegar and putting it on a reed, was giving him to drink;
І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його.
49 but, the rest, said—Stay! let us see whether Elijah is coming, and will save him. But, another, taking a spear, pierced his side, and there came forth water and blood.
Останні ж казали: Нехай: побачимо, чи прийде Ілия спасати Його.
50 And, Jesus, again crying out with a loud voice, dismissed the spirit.
Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа.
51 And lo! the veil of the Temple, was rent, from top to bottom, into two; and, the earth, was shaken, and, the rocks, were rent;
І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались;
52 and, the tombs, were opened and, many bodies of the holy ones who had fallen asleep, arose, —
і гроби порозкривались; і многі тіла сьвятих усопших повставали,
53 and, coming forth out of the tombs after his arising, entered into, the holy city, and plainly appeared unto many.
і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим.
54 Now, the centurion, and those with him watching Jesus, seeing the earthquake and the things coming to pass, were violently affrighted, saying—Truly, God’s Son, was, he!
Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справді, Божий Син був сей.
55 Now there were there, many women, from afar, beholding, who indeed had followed Jesus from Galilee, ministering unto him;
Було там багато й жінок, що оддалеки дивились, котрі прийшли слїдом за Ісусом із Галилеї, служачи Йому.
56 among whom was Mary the Magdalene, also Mary the mother of James and Joseph, and the mother of the sons of Zebedee.
Між ними була Мария Магдалина, й Мария, мати Яковова та Йосиїна, й мати синів Зеведеєвих.
57 And, when, evening, arrived, there came a rich man from Arimathaea, whose name was Joseph, who also, himself, had been discipled unto Jesus.
Як же настав вечір, прийшов чоловік заможний з Ариматеї, на ймя Йосиф, що й сам учив ся в Ісуса.
58 The same, going unto Pilate, claimed the body of Jesus. Then, Pilate commanded it to be given up.
Сей, приступивши до Пилата просив тіла Ісусового. Тоді Пилат і звелїв оддати тіло.
59 And Joseph, taking the body, wrapped it up in a clean Indian-cloth,
І взявши тїло Йосиф, обгорнув його плащеницею чистою,
60 and laid it in his new tomb, which he had hewn in the rock, and, rolling near a large stone unto the door of the tomb, departed.
положив його у новім своїм гробі, що висік у скелї; й прикотивши великого каменя до дверей гробу одійшов.
61 Now there were there, Mary the Magdalene, and the other Mary, sitting over against the sepulchre.
Була ж там Мария Магдалина й друга Мария, і сидїли навпроти гроба.
62 And, on the morrow, which is after the preparation, the High-priests and the Pharisee were gathered together unto Pilate,
Завтрішнього ж дня, що після пятницї, зібрались архиєреї та Фарисеї до Пилата,
63 saying—Sir! we have been put in mind that, that deceiver, said, while yet living, —After three days, will I, arise.
кажучи: Пане, згадали ми, що той обманщик казав, ще живий: Через три днї встану.
64 Command, therefore, that the sepulchre be made secure until the third day, —lest once the disciples should come and steal him, and say unto the people, He hath arisen from the dead! and, the last deception, shall be, worse than the first.
Звели ж оце стерегти гроба до третього дня, щоб прийшовши ученики Його в ночі, не вкрали Його, й не сказали народові: Устав із мертвих; і буде остання омана гірша первої.
65 Pilate saith unto them—Ye have a guard: Go your way, secure it for yourselves, as ye know how.
Сказав же їм Пилат: Маєте сторожу: йдїть забезпечте, як знаєте.
66 And, they, went and secured for themselves the sepulchre, sealing the stone, with the guard.
Вони ж, пійшовши, забезпечили гріб, запечатавши камінь, із сторожею.
