Matthew 26
1 And it came to pass, when Jesus ended all these words, he said unto his disciples:
І сталось, як скінчив Ісус, усї цї слова, рече до ученикїв своїх:
2 Ye know that, after two days, the passover, taketh place, —and, the Son of Man, is to be delivered up, to be crucified.
Ви знаєте, що через два днї буде пасха, й Сина чоловічого видадуть на розпяттє.
3 Then, were gathered together, the High-priests and the Elders of the people, into the court of the High-priest who was called Caiaphas;
Тодї зібрались архиєреї, та письменники, та старші людські у двір до архиєрея, на прізвище Каяфи,
4 and they took counsel together, in order that, Jesus, by guile, they might secure, and slay.
і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.
5 They were saying, however: Not during the feast, lest, an uproar, arise among the people.
Та казали: Тільки не в сьвято, щоб не було бучі між народом.
6 But, Jesus, happening to be in Bethany, in the house of Simon the leper,
Як же був Ісус у Витанїї в господї в Симона прокаженого,
7 there came unto him a woman, holding an alabaster-jar of costly perfume, and she poured it down upon his head, as he was reclining.
приступила да Него жінка, маючи посудинку предорогого мира, та й злила на голову Йому, як сидїв за столом.
8 And the disciples, seeing it, were greatly displeased, saying—To what end, this loss?
Побачивши ж ученики Його, сердились, кажучи: На що така втрата?
9 For this could have been sold for much, and given to the destitute.
Можна бо було се миро продати дорого та дати вбогим.
10 But Jesus, taking note, said unto them—Why vex ye the woman? for, a seemly work, hath she wrought for me;
Зрозумівши ж Ісус, рече до них: що ви смутите жінку? дїло бо добре вчинила на менї.
11 For, always, the destitute, have ye with you, —but, me, not always, have ye;
Всякого бо часу маєте вбогих із собою, мене ж не всякого часу маєте.
12 For, she, pouring this perfume upon my body, so as to prepare me for burial, did it.
Зливши бо вона миро се на тїло моє на погребеннє моє зробила.
13 Verily, I say unto you—Wheresoever this glad-message shall be proclaimed in all the world, also what she did, will be told, as a memorial of her.
Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.
14 Then, went one of the twelve, the one called Judas Iscariot, unto the High-priests,
Тодї, пійшовши один з дванайцятьох, на ймя Юда Іскариоцький, до архиєреїв,
15 and said—What are ye willing to give unto me? and, I, unto you, will deliver him up. And they appointed him thirty pieces of silver.
каже: Що хочете дати менї, а я вам видам Його? Вони ж поставили йому трийцять срібняків.
16 And, from that time, was he seeking a favourable opportunity that he might, deliver him up.
І з того часу шукав нагоди, щоб Його видати.
17 And, on the first of the days of unleavened bread, the disciples came unto Jesus, saying—Where wilt thou, that we make ready for thee to eat the passover?
У первий же день опрісночний приступили ученики до Ісуса, кажучи Йому: Де хочеш, щоб приготовили Тобі їсти пасху?
18 And, he, said—Go your way into the city, unto such-a-one, and say to him, The teacher, saith, My season, is, near, with thee, will I keep the passover, with my disciples.
Він же рече: Йдїть у город до оттакого, та скажіть йому: Учитель рече: Час мій близько; у тебе зроблю пасху з учениками моїми.
19 And the disciples did, as Jesus directed them, and made ready the passover.
І зробили ученики, як повелїв їм Ісус; і приготовили пасху.
20 And, when, evening, came, he was reclining with the twelve [disciples];
Як же настав вечір, сїв Він за столом із дванайцятьма.
21 and, as they were eating, he said—Verily, I say unto you, One from among you, will deliver me up.
І, як вони їли, рече: Істино глаголю вам, що один з вас зрадить мене.
22 And, being exceedingly grieved, they began to be saying to him, each one—Can it be, I, Lord?
І, засумівши тяжко, почали говорити до Него кожен з них: Аже ж не я, Господи?
23 And, he, answering, said—He who hath dipped with me his hand in the bowl, the same, will deliver me up.
Він же, озвавшись, рече: Хто вмочає зо мною руку в миску, той зрадить мене.
24 The Son of Man, indeed, goeth his way, according as it is written concerning him, —But alas! for that man, through whom the Son of Man, is being delivered up: Well, had it been for him, if, that man, had not been born!
Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.
25 And Judas, who was delivering him up, answering, said—Can it be, I, Rabbi? He saith unto him—Thou, hast said.
Озвав ся ж Юда, зрадник Його, й каже: Аже ж не я, учителю? Рече до него: Ти сказав єси.
26 And, as they were eating, Jesus, taking a loaf and blessing, brake, —and, giving to his disciples, said—Take, eat! This, is, my body.
Як же вони їли, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав, і давав ученикам, і рече: Прийміть, їжте: се єсть тїло моє.
27 And, taking a cup, and giving thanks, he gave unto them, saying—Drink of it, all of you;
І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, глаголючи: Пийте з неї всї;
28 For, this, is my blood of the covenant, which, for many, is to be poured out, for remission of sins.
се бо єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся на оставленнє гріхів.
29 Moreover, I say unto you—In nowise, will I drink, henceforth, of this produce of the vine, until that day, whensoever I shall drink it with you, new, in the kingdom of my Father.
Глаголю ж вам: Що не пити му від нинї з сього плоду винограднього аж до дня того, коли його пити му з вами новим у царстві Отця мого.
30 And, having sung praise, they went forth unto the Mount of Olives.
І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.
31 Then, Jesus saith unto them—All ye, will find cause of stumbling in me, during this night; for it is written, I will smite the shepherd, and, the sheep of the flock, will be scattered abroad;
Тодї рече до них Ісус: Всї ви поблазнитись мною сієї ночи. Писано бо: Поражу пастиря, і розсиплють ся. вівцї стада.
32 But, after my arising, I will go before you into Galilee.
По воскресенню ж моїм попереджу вас у Галилею.
33 Now Peter, answering, said unto him—Though, all, shall find cause of stumbling in thee, I, shall never find cause of stumbling.
Озвав ся ж Петр і каже до Него: Хоч усї поблазнять ся Тобою, я нїколи не зблазнюсь.
34 Jesus saith unto him: Verily, I say unto thee—During this night, before a cock crow, Thrice, wilt thou deny me.
Рече до него Ісус: Істино глаголю тобі: Що сієї ночі, перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене.
35 Peter saith unto him: Even though it be needful for me, with thee to die, in nowise, will I deny thee. Likewise, all the disciples also, said.
Каже йому Петр: Хоч би менї з Тобою і вмерти, не відречусь Тебе. Так і всі ученики казали.
36 Then Jesus cometh with them, into a place called Gethsemane, —and he saith unto his disciples, Sit ye here, while I go yonder and pray.
Тодї приходить з ними Ісус на врочище (місце) Гетсиман, і рече до учеників: Сидїть тут, поки, пійшовши, помолюсь оттам.
37 And, taking with him, Peter and the two sons of Zebedee, he began to be grieved and to be in great distress.
І взяв із собою Петра та двох синів Зеведєвих, і почав скорбіти та вдаватись у тугу.
38 Then, saith he unto them: Encompassed with grief, is my soul, unto death: Abide ye here, and be watching with me.
Тодї рече до них: Тяжко сумна, душа моя аж до смертї. Підождіть тут, і не спїте зо мною.
39 And, going forward a little, he fell upon his face, offering prayer, and saying—My Father! If it is possible, let this cup pass from me, —Nevertheless, not as, I, will, but as, thou, wilt.
І пройшовши трохи далїй, припав лицем своїм, молячись і глаголючи: Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ся; тільки ж не як я хочу, а як Ти.
40 And he cometh unto his disciples, and findeth them sleeping, and said unto Peter—Thus, powerless are ye, one hour, to watch with me?
І приходить до учеників, і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Так не змогли ви однієї години попильнувати зо мною?
41 Be watching and praying, that ye may not enter into temptation: The spirit, indeed, is, eager, but, the flesh, weak.
Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу. Дух то охочий, тїло ж немошне.
42 Again, a second time, departing he prayed, saying: My Father! If it is impossible for this to pass, except I, drink, it, Accomplished, be, thy will.
Знов, удруге відійшовши, молив ся, глаголючи: Отче мій, як не може ся чаша мимо йти від мене, коли не пити му її, нехай станеть ся воля твоя.
43 And coming, he, again, found them sleeping, for their eyes had become heavy.
І, прийшовши, знаходить їх знов сплячих, були бо очі в них важкі.
44 And, leaving them, he, again, departed, and prayed a third time, the same word, saying again.
І, зоставивши їх, пійшов ізнов, і моливсь утретє, промовляючи те ж саме слово.
45 Then, cometh he unto the disciples, and saith unto them, —Ye are sleeping what time remaineth, and taking your rest: Lo! the hour hath drawn near, and, the Son of Man, is being delivered up into the hands of sinners.
Тодї приходить до учеників своїх, і рече їм: Спіть уже й спочивайте ось настиг час, і Син чоловічий буде виданий у руки грішникам.
46 Arise! let us be going, —Lo! he that delivereth me up, hath drawn near.
Уставайте, ходімо: ось наближуєть ся зрадник мій.
47 And, while, yet, he was speaking, lo! Judas, one of the twelve, came, and, with him, a large multitude, with swords and clubs, from the High-priests and Elders of the people.
Ще він говорив, коли се Юда, один з дванаицяти, приходить, а з ним багато народу з мечами й дручем, од архиєреїв та старших людських.
48 And, he who was delivering him up, gave them a sign, saying—Whomsoever I shall kiss, he, it is, —secure him.
Зрадник же Його дав знак їм, кажучи: Кого я поцїлую, той і єсть він: беріть його.
49 And, straightway, coming unto Jesus, he said—Joy to thee! Rabbi, and eagerly kissed him.
І, зараз приступивши до Ісуса, каже; Радуй ся, учителю; та й поцілував Його.
50 But, Jesus, said unto him—Friend! wherefore art thou here? Then, coming forward, they thrust their hands upon Jesus, and secured him.
Ісус же рече йому: Друже, чого прийшов єси? Тодї, приступивши, наложили руки на Ісуса, та й узяли Його.
51 And lo! one of those with Jesus, stretching forth his hand, grasped his sword, and smiting the servant of the High-priest, cut off his ear.
І ось один з тих, що з Ісусом, простягти руку, вихопив меча свого, й, вдаривши слугу архиєрейського, відтяв йому вухо.
52 Then, Jesus saith unto him—Put back thy sword into its place, for, all they who take a sword, by a sword, shall perish.
Тоді рече до него Ісус: Верни меч твій в місце його: всі бо, що візьмуть ся за меч, од меча погинуть.
53 Or thinkest thou that I cannot call upon my Father, and he will set near me, even now, more than twelve legions of messengers?
Або думаєш, що не міг би нинї вблагати Отця мого, й приставив би мені більш дванайцяти легионів ангелів?
54 How then should the Scriptures be fulfilled, that, thus, it must needs come to pass?
Як же тоді справдились би писаня, що так мусить статись?
55 In that hour, said Jesus unto the multitudes: As against a robber, came ye forth, with swords and clubs, to arrest me? Daily in the temple, used I to sit teaching, and ye secured me not;
Тієї ж години рече Ісус до народу: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями, брати мене? Щодня сидів я в вас, навчаючи в церкві, і не брали мене.
56 But, this, hath, wholly, come to pass, that, the Scriptures of the prophets, may be fulfilled. Then, the disciples, all forsaking him, fled.
Се ж усе стало ся, щоб справдились писання пророчі. Тодї всі ученики, покинувши. Його, повтікали.
57 And, they who secured Jesus, led him away unto Caiaphas the High-priest, where the Scribes and the Elders gathered themselves together.
Вони ж, узявши Ісуса, повели Його до Каяфи архиєрея, де письменники та старші зібрались.
58 Now, Peter, was following him afar off, unto the court of the High-priest, —and, entering within, was sitting with the attendants, to see the end.
Петр же йшов слїдом за Ним оддалеки до двору архиєрейського, і, ввійшовши в двір, сїв із слугами, щоб бачити конець.
59 Now, the High-priests and all the High-council, were seeking false-witness against Jesus, that they might, put him to death;
Архиєреї ж, і старші, і вся рада шукали кривого сьвідчення на Ісуса, щоб Його вбити.
60 and found not any, though many came forward as false-witnesses. At length, however, there came forward, two,
І не знайшли. І коли багато лжесьвідків поприходило, не знайшли. Опісляж, приступивши два лжесьвідки
61 and said: This, man said—I am able to pull down the shrine of God, and, in three days, to, build, it.
говорили: Сей казав: Я можу зруйнувати церкву Божу, й за три дні збудувати її.
62 And the High-priest, arising, said unto him—Nothing, answerest thou? What are these, against thee bearing witness?
І, вставши архиєрей, каже до Него: Нїчого не відказуєш, що сї проти Тебе сьвідкують?
63 But, Jesus, was silent. And, the High-priest, said unto him: I put thee on oath, by the Living God, that, to us, thou say—Whether, thou, art the Christ, the Son of God.
Ісус же мовчав. І, озвавшись архиєрей, каже до Него: Заклинаю Тебе Богом живим, щоб сказав нам, чи Ти єси Христос, Син Божий?
64 Jesus saith unto him: Thou, hast said; Moreover, I say unto you—Hereafter, ye will see the Son of Man, sitting on the right hand of power, and coming upon the clouds of heaven.
Рече йому Ісус: Ти сказав єси. Тільки ж глаголю вам: Від нині побачите Сина чоловічого, по правицї сили, й грядущого на хмарах небесних.
65 Then, the High-priest rent asunder his garments, saying—He hath spoken profanely! What further need have we, of witnesses? Lo! now, ye have heard the profanity!
Тоді архиєрей роздер одежу свого, кажучи: Ось сказав хулу; на що нам, іще сьвідків? Ось тепер чули хулу Його;
66 How, to you, doth it seem? And, they, answering, said: Guilty of death, he is.
як вам здаєть ся? Вони ж, озвавшись, сказали: Винен єсть смерти.
67 Then, spat they into his face, and buffeted him; and, others, struck him smartly,
Тоді плювали в лице Йому, й били по щоках Його, і знущались із Него,
68 saying—Prophesy unto us, O Christ! Who is he that struck thee?
кажучи: Проречи нам, Христе, хто се вдарив Тебе?
69 Now, Peter, was sitting without, in the court; and there came unto him a certain female servant, saying—Thou also, wast with Jesus, the Galilaean.
Петр же знадвору сидів у дворі, І приступила до него одна дівчина, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським.
70 But, he, denied before all, saying—I know not what thou sayest.
Він же відрік ся перед усіма, кажучи: Не знаю, що говориш.
71 And, when he went out into the porch, another female saw him, and said unto them who were there—This, one was with Jesus the Nazarene.
Як же вийшов він до воріт, побачила його друга, та й каже до тих, що там були: І сей був з Ісусом Назарейським.
72 And, again, he denied, with an oath—I know not the man.
І знов одрік ся він, кленучись: Що не знаю чоловіка.
73 And, after a little, the by-standers, coming forward, said unto Peter: Truly, thou also, art, from among them, for, thy very speech, maketh thee, manifest.
Трохи ж згодом, приступивши ті, що стояли, кажуть Петрові: Справді й ти єси з них, бо й твоя говірка виявляє тебе.
74 Then, began he to be cursing and swearing—I know not the man! And, straightway, a cock crowed.
Тодї почав він проклинатись та, клястись: Що не знаю чоловіка. І зараз півень запіяв.
75 And Peter was put in mind of the declaration of Jesus, of his having said—Before a cock crow, thrice, wilt thou utterly deny me; and, going forth outside, he wept bitterly.
І згадав Петр слово Ісуса, промовлене до него: Що перше ніж півень запіе, тричі відречеш ся мене. І, вийшовши геть, плакав гірко.
