Mark 3
1 And he entered again into a synagogue, and there-was there, a man having, his hand, withered;
[Ісус] знову зайшов у синагогу. Там був чоловік із всохлою рукою.
2 and they were narrowly watching him, whether, on the Sabbath, he would cure him, that they might accuse him.
[Фарисеї] уважно стежили за Ісусом, чи зцілить його в Суботу, щоб звинуватити Його.
3 And he saith unto the man who hath his hand withered, Arise into the midst!
[Ісус] сказав чоловікові, що мав всохлу руку: «Стань посередині!»
4 and saith unto them—Is it allowed, on the Sabbath, to do good, or to do evil? To, save, life, or, to slay? but they remained silent.
Потім сказав їм: «У Суботу дозволено робити добро чи зло? Спасати життя чи вбивати?» Але вони мовчали.
5 And, looking round upon them with anger, being at the same time grieved on account of the hardening of their heart, he saith unto the man—Stretch forth thy hand! and he stretched it forth, and his hand, was restored.
Подивившись на них з обуренням та скорботою через впертість їхніх сердець, Він сказав чоловікові: «Простягни руку!» Той простягнув, і його рука була зцілена.
6 And, the Pharisees, going out straightway with the Herodians, were giving counsel against him, that they should, destroy, him.
Фарисеї ж вийшли та радились з іродіанами проти Нього, як Його вбити.
7 And, Jesus, with his disciples, retired unto the sea; and, a great throng from Galilee, followed, also from Judaea,
Ісус же разом зі Своїми учнями відійшов до моря. За Ним ішов великий натовп із Галілеї та Юдеї,
8 and from Jerusalem, and from Idumaea, and beyond the Jordan, and around Tyre and Zidon, a great throng, hearing whatsoever things he was doing, came unto him.
Єрусалима, Ідумеї, з-за Йордану, з Тира та Сидона. Багато людей, почувши, що Він робить, прийшли до Нього.
9 And he spake unto his disciples that a little boat might attend him, because of the multitude, —that they might not be pressing upon him.
[Ісус] звелів Своїм учням приготувати для Нього невеликий човен, щоб натовп не тиснув на Нього.
10 For he cured many, so that they were besieging him, that they might touch him—as many as had plagues;
Адже Він зцілив багатьох, і всі, що мали недуги, тиснулися, аби доторкнутися до Нього.
11 and the impure spirits, as soon as they beheld him, were falling down to him, and crying aloud, while he was speaking, Thou, art the Son of God!
Нечисті духи, коли бачили Його, падали долілиць перед Ним та кричали: «Ти – Син Божий!»
12 and sternly was he rebuking them, lest they should make him manifest.
Однак Він суворо наказував їм, щоб не виявляли Його.
13 And he goeth up into the mountain and calleth near whom, he, pleased, —and they went away unto him;
[Ісус] зійшов на гору та покликав до Себе, кого схотів Він, і вони прийшли до Нього.
14 and he appointed a twelve, whom also he named, Apostles, —that they might be with him, and that he might be sending them forth to make proclamation,
І обрав дванадцятьох, яких назвав апостолами, щоб були з Ним, щоб посилати їх проповідувати
15 and to have authority to cast out the demons;
і щоб вони мали владу виганяти демонів.
16 and he appointed the twelve (and imposed a name on Simon—) Peter,
Він обрав дванадцятьох: Симона, якому дав ім’я Петро,
17 and James the son of Zebedee, and John the brother of James (and imposed on them a name—Boanerges, that is, sons of thunder);
Якова, сина Зеведеєвого, і його брата Івана, яких назвав Воанергес, що означає «сини грому»,
18 and Andrew, and Philip, and Bartholomew, and Matthew, and Thomas, and James the son of Alphaeus, and Thaddaeus, and Simon the zealot;
Андрія, Филипа, Варфоломія, Матвія, Фому, Якова, сина Алфеєвого, Тадея, Симона Кананита
19 and Judas Iscariot, who also delivered him up. And he cometh into a house;
і Юду Іскаріота, який зрадив Ісуса.
20 and the multitude come together again, so that they could not so much as eat bread.
Потім, коли прийшов додому, знову зібрався великий натовп, так що Ісус та Його учні не могли навіть поїсти.
21 And they who were near to him, hearing of it, went out to secure him, —for they were saying—He is beside himself!
Рідні Ісуса, почувши про це, прийшли, щоб забрати Його, бо казали: «Він втратив розум».
22 And, the Scribes who from Jerusalem had come down, were saying—He hath, Beelzebul; and—In the ruler of the demons, casteth he out the demons.
Книжники, які прийшли з Єрусалима, казали: «Він одержимий Вельзевулом! Він виганяє демонів [силою] володаря демонів».
23 And, calling them near, in parables, began he to say unto them—How can, Satan, cast, Satan out?
Тоді Ісус, покликавши їх до Себе, сказав їм притчами: «Як може сатана виганяти сатану?
24 And, if a kingdom against itself be divided, that kingdom cannot be made to stand;
Якщо якесь царство розділене в собі, таке царство не зможе встояти.
25 And, if a house against itself be divided, the house shall be unable to stand;
І якщо якийсь дім розділений в собі, такий дім не зможе встояти.
26 And, if, Satan, hath risen up against himself, and become divided, he cannot stand, but hath an end.
Якщо сатана повстав проти самого себе й розділився, то не зможе встояти. Але йому прийшов кінець.
27 But, no one is able into the house of the mighty one to enter, and, his spoils, to carry off, unless, first the mighty one, he bind, and, then his house, will he plunder!
Ніхто не може увійти в дім сильного та пограбувати його майно, якщо спочатку не зв’яже сильного. Лише тоді пограбує його дім.
28 Verily, I say unto you—All things shall be forgiven unto the sons of men, —the sins and the profanities wherewithal they shall profane;
Істинно кажу вам: людям простяться всі гріхи та всі богохульства,
30 because they were saying—An impure spirit, he hath!
[Він сказав це], бо вони говорили: «Він одержимий нечистим духом».
31 And there come his mother and his brethren, and, standing, outside, they sent unto him, calling him.
Прийшли Його мати та брати і, стоячи надворі, послали до Нього, щоб покликати Його.
32 And there was sitting around him a multitude, and they say unto him—Lo! thy mother and thy brethren, outside, are seeking thee!
Люди, що сиділи навколо Нього, сказали Йому: ―Ось Твоя мати, Твої брати та сестри стоять надворі та кличуть Тебе.
33 And, answering them, he saith—Who are my mother and my brethren?
Він відповів: ―Хто Моя мати і Мої брати?
34 And, looking around on them who, about him, in a circle, were sitting, he saith, See! my mother and my brethren!
І, подивившись на тих, хто сидів навколо, сказав: ―Ось Моя мати та Мої брати.
35 Whosoever shall do the will of God, the same, is my brother and sister and mother.
Бо той, хто виконує волю Божу, є Мені братом, сестрою і матір’ю.
