Lamentations 5
1 Remember, O Yahweh, what hath befallen us, Look around, and see our reproach:
Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
2 Our inheritance, turned over to foreigners, our houses, to aliens.
наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
3 Orphans, have we become, and fatherless, our mothers, are widows indeed.
Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
4 Our water—for silver, have we drunk, our wood—for a price, cometh in.
Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
5 Upon our necks, are our pursuers, We labour, and there is allowed us no rest.
У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
6 To Egypt, have we stretched out our hand, to Assyria, to be satisfied with bread.
До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
7 Our fathers, sinned, and are not, and, we, their iniquities, have borne.
Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
8 Slaves, have ruled over us, There is none to set free from their hand.
Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
9 At the risk of our life, do we bring in our bread, because of the sword of the desert.
Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
10 Our skin, as with a furnace, is scorched, because of the hot winds of famine.
Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
11 Women—in Zion, were ravished, virgins, in the cities of Judah!
Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
12 Princes, by their hand, have been hanged, The faces of elders, not honoured.
Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
13 Young men, a millstone, have lifted, and, youths, under wood, have staggered.
Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
14 Elders, from the gates, have ceased. Young men, from their music.
Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
15 Ceased hath the joy of our hearts, Changed to mourning, our dance.
втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
16 Fallen is the crown of our head. Surely woe to us, for we have sinned.
Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
17 For this cause, faint is our heart, For these things, dimmed are our eyes:
тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
18 Because of Mount Zion, which is desolate, jackals, have gone prowling therein.
через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
19 Thou, O Yahweh, unto times age-abiding, dost remain, Thy throne, from generation to generation:
Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
20 Wherefore shouldst thou perpetually forget us? forsake us, to length of days?
Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
21 Bring us back, O Yahweh, unto thyself, and we will come back! Renew our days, as of old;
Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
22 For though thou hast not, utterly rejected, us, thou art wroth with us—exceedingly!
Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
