Job 36
1 And Elihu added and said: —
І далі Елігу казав:
2 Restrain thyself for me a little, and I will shew thee, that, yet—for GOD, there is justification,
„Почекай мені тро́хи, й тобі покажу́, бо ще́ є про Бога слова́.
3 I will bring my knowledge from afar, and, to my Maker, will I attribute righteousness.
Зачну́ виклада́ти я зда́лека, і Творце́ві своєму віддам справедливість.
4 For, of a truth—not false, are my words, One of competent knowledge, is with thee.
Бо справді слова́ мої не неправдиві, — я з тобою безва́дний в знанні́.
5 Lo! GOD, is mighty, yet will he not despise, Mighty in vigour of mind;
Таж Бог си́льний, і не відкидає ніко́го, Він міцни́й в силі серця.
6 He will not keep alive one who is lawless, but, the right of oppressed ones, will he grant;
Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.
7 He will not withdraw—from a righteous one—his eyes, —but, with kings on the throne, He hath seated men triumphantly, and they have been exalted.
Від праведного Він очей Своїх не відверта́є, але їх садо́вить з царями на троні наза́вжди, — і вони підвищаються.
8 But, if, bound in fetters, they have been captured with cords of affliction,
А як тільки вони ланцюга́ми пов'я́зані, і тримаються в пу́тах біди́,
9 Then hath he declared to them their deed, and their transgressions—that they were wont to behave themselves proudly;
то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.
10 Thus hath he uncovered their ear to a warning, and said—that they should turn from iniquity.
Відкриває Він ухо їх для осторо́ги, та вели́ть, щоб вернулися від беззако́ння.
11 If they would hearken, and serve, they should complete their days, in prosperity, and their years, in pleasantness;
Якщо тільки послу́хаються, та стануть служити Йому, покі́нчать вони свої дні у добрі, а ро́ки свої у приє́мнощах.
12 But, if they would not hearken, by a weapon, should they pass away, and breathe their last, no one knowing.
Коли ж не послухаються, то наскочать на ра́тище, і покі́нчать життя без знання́.
13 Yea, the impious in heart, should store up anger, They should not cry for help, when he bound them.
А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.
14 Their soul should die in youth, and their life, among the unclean.
У мо́лодості помирає душа їх, а їхня живая — поміж блудника́ми.
15 He would deliver the humbled in his humiliation, and would uncover—in oppression—their ear.
Він визволяє убогого з горя його, а в переслі́дуванні відкриває їм ухо.
16 Yea he might even have allured thee—out of the mouth of straitness, [into] a wide space—no narrowness there, —and, the food set down on thy table, should have been full of fatness.
Також і тебе Він би ви́бавив був із тісноти́ на широ́кість, що в ній нема у́тиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне то́вщу було б.
17 But, with the plea of a lawless one, thou art full, Plea and sentence, will take fast hold.
Та правом безбожного ти перепо́внений, право ж та суд підпира́ють люди́ну.
18 Because there is wrath, [beware] lest he take thee away with a stroke, Then let not, a great ransom, mislead thee.
Отож лютість нехай не намо́вить тебе до плеска́ння в долоні, а о́куп великий нехай не заве́рне з дороги тебе.
19 Will he value thy riches? Nay not precious ore, nor all the forces of strength.
Чи в біді допоможе твій зойк та всі змі́цнення сили?
20 Do not pant for the night, when peoples disappear from their place.
Не квапся до ночі тієї, коли ви́рвані будуть народи із місця свого́.
21 Beware, do not turn unto iniquity, For, this, thou hast chosen rather than affliction.
Стережись, не звертайся до зла, яке за́мість біди ти обрав.
22 Lo, GOD, exalteth himself by his strength, Who like him doth teach?
Отож, Бог найвищий у силі Своїй, — хто навчає, як Він?
23 Who enjoined on him his way? and who ever said, Thou hast wrought perversity?
Хто дорогу Його Йому вказувати бу́де? І хто скаже: „Ти кривду зробив?“
24 Remember, that thou extol his work, of which men have sung;
Пам'ятай, щоб звели́чувати Його вчинок, про якого виспівують люди,
25 Every son of earth, hath viewed it, Mortal man, looketh at it from afar.
що його бачить всяка люди́на, чоловік приглядається зда́лека.
26 Lo, GOD, is greater than we can know, The number of his years, even past finding out!
Отож, Бог великий та недовідо́мий, і недосліди́ме число Його літ!
27 For he draweth up drops of water, They trickle as rain through his mist;
Бо стягає Він краплі води, і доще́м вони падають з хмари Його,
28 With which the clouds flow down, They drop on man in abundance.
що хмари спускають його, і спада́ють дощем на багато людей.
29 But surely none can understand the burstings of the cloud, the crashing of his pavilion!
Також хто зрозуміє розтя́гнення хмари, грім намету Його?
30 Lo! he hath spread out over it, his lightning, The bed of the sea, hath he covered.
Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і мо́рську глибі́нь закриває,
31 For, by those things, he executeth judgment on peoples, He giveth food in abundance:
бо ними Він судить наро́ди, багато поживи дає.
32 Upon both hands, he putteth a covering of lightning, and layeth command upon it against an assailant:
Він тримає в руках Своїх бли́скавку, і керує її проти цілі.
33 His rolling thunder telleth concerning him, —The cattle, even, concerning him that is coming up.
Її гу́ркіт звіщає про неї, і при́хід її відчуває й худо́ба.
