Job 27
1 And Job again took up his measure, and said: —
І Йов далі вів мову свою та й казав:
2 As GOD liveth who hath taken away my right, even the Almighty, who hath embittered my soul;
„ Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,
3 All the while my inspiration is in me, and the spirit of GOD is in my nostrils,
і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —
4 Verily my lips shall not speak perversity, nor shall, my tongue, utter deceit.
неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!
5 Far be it from me! that I should justify, you, —Even until I breathe my last, will I not let go mine integrity from me:
Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
6 On my righteousness, have I taken fast hold, and will not give it up, My heart shall not reproach any of my days.
за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
7 Let mine enemy be a veritably lawless one! And, he that lifteth himself up against me, one veritably perverse!
нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
8 For what shall be the hope of the impious, though he graspeth with greed, when GOD shall draw forth his soul?
Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
9 His outcry, will GOD hear, when there cometh upon him distress?
Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
10 Verily, in the Almighty, he will not find delight, nor call on GOD continually!
Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
11 I would teach you, by the hand of GOD, That which is with the Almighty, will I not conceal.
Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
12 Lo! ye, have, all of you, seen, Wherefore, then, is it, that ye are utterly without purpose?
таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
13 This, is the portion of a lawless man with GOD, That, the heritage of tyrants—from the Almighty, he shall receive.
Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
14 If his children be multiplied, for them, [there is] the sword, and, his offspring, shall not be filled with bread;
Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
15 His survivors, by pestilence, shall come to the grave, and, his widows, shall not weep;
Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
16 Though he heap up silver like, dust, and, like a pile, he prepare clothing,
Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
17 He may prepare, but, the righteous, shall put on, and, the silver, shall the innocent apportion.
то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
18 He hath built, like a moth, his house, —like a hut, which a watcher hath made.
Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
19 The rich man, shall lie down, and not do it again, his eyes, hath he opened, and then is not.
він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
20 There shall reach him—like waters—terrors, By night, a storm-wind hath stolen him away;
Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
21 An east wind shall lift him up, and he shall depart, and it shall sweep him away out of his place;
східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
22 And He will cast upon him and not spare, Out of his hand, shall he, swiftly flee;
Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
23 He shall clap over him his hands, and shall hiss him forth out of his place.
Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
