Job 24
1 Wherefore, since from the Almighty times are not hid, have, his knowing ones, no vision of his days?
Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
2 Boundaries, men move back, flocks, they seize and consume;
Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,
3 The ass of the fatherless, they drive off, they take in pledge the ox of the widow;
займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.
4 They turn aside the needy out of the way, at once, are the humbled of the land made to hide themselves.
вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.
5 Lo! [as] wild asses in the wilderness, they go forth with their work, eager seekers for prey, the waste plain, yieldeth them food for their young;
Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.
6 In the field—a man’s fodder, they cut down, and, the vineyard of the lawless, they strip of its late berries;
На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
7 Ill-clad, they are left to lodge without clothing, and have no covering in the cold;
на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,
8 With the sweeping rain of the mountains, are they wet, and, through having no shelter, they embrace a rock.
мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.
9 Men tear, from the breast, the fatherless, and, over the poor, they take a pledge;
Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.
10 Naked, they go about without clothing, and, famished, they carry the sheaves;
Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.
11 Between their walls, are they exposed to the sun, Wine-presses, they tread, and yet are thirsty;
Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!
12 Out of the city—out of the houses, they make outcry. and, the soul of the wounded, calleth for help, and, GOD, doth not regard it as foolish.
Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги.
13 They, have become rebels against the light, —they are not acquainted with the ways thereof, neither abide they in the paths thereof.
Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять.
14 With the light, riseth the murderer, He slayeth the poor and needy, And, in the night, he becometh like a thief.
На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій.
15 And, the eye of the adulterer, watcheth for the evening twilight, saying, Not an eye will see me! A covering for the face, he putteth on;
А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“і засло́ну кладе на обличчя.
16 He breaketh, in the dark, into houses, —By day, they lock themselves in, They know not the light;
Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони,
17 For, in the case of all such, morning to them is the death-shade, For, to be recognised, is a death-shade terror.
бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви.
18 Swift is he on the face of the waters, Speedily vanished their share in the land, He turneth not to the way of the vineyards.
Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів.
Як посу́ха та спе́ка їдять сніжну во́ду, так шео́л поїсть грі́шників! (Sheol h7585)
20 Maternal love shall forget him, the worm shall find him sweet, No more shall he be remembered, but perversity shall be shivered like a tree.
Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево!
21 He oppresseth the barren who beareth not, and, to the widow, he doeth not good;
Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́.
22 Yea he draggeth along the mighty by his strength, He riseth up, and none hath assurance of life;
А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя!
23 It is given him to be secure, and confident, yet, his eyes, are upon their ways.
Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги:
24 They are exalted a little, and are not, Yea having been laid low, like all men, are they gathered, Even as the top of an ear of corn, do they hang down.
піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка.
25 But, if not, who then can convict me of falsehood? or make of no account my words?
Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомо́вцем, а слово моє на марно́ту обе́рне?“
