Job 21
1 Then responded Job, and said: —
А Йов відповів та й сказав:
2 Hear ye patiently my words, and let this be your consolation:
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
3 Suffer me, that, I, may speak, and, after I have spoken, thou canst mock!
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
4 Did, I, unto man, make my complaint? Wherefore, then, should my spirit not be impatient?
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
5 Turn round to me, and be astonished, and lay hand on mouth!
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
6 When I call to mind, then am I dismayed, and there seizeth my flesh a shuddering: —
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
7 Wherefore do, lawless men, live, advance in years, even wax mighty in power?
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
8 Their seed, is established in their sight, along with them, yea their offspring, before their eyes;
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
9 Their houses, are at peace, without dread, neither is, the rod of GOD, upon them;
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 His bull, covereth, and causeth not aversion, His cow safely calveth, and casteth not her young;
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
11 They send forth—like a flock—their young ones, and, their children, skip about for joy;
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
12 They rejoice aloud as [with] timbrel and lyre, and make merry to the sound of the pipe;
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
13 They complete, in prosperity, their days, and, in a moment to hades, they sink down. (Sheol h7585)
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol h7585)
14 Yet they said unto GOD, Depart from us, and, In the knowledge of thy ways, find we no pleasure.
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
15 What is the Almighty, that we should serve him? Or what shall we profit, that we should urge him?
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
16 Lo! not in their own hand, is their welfare, The counsel of lawless men, is far from me!
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
17 How oft, the lamp of the lawless, goeth out, and their calamity, cometh upon them, Sorrows, apportioneth he in his anger;
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
18 They become as straw before the wind, and as chaff, which the storm stealeth away.
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
19 Shall, GOD, reserve, for his children, his sorrow? Let him recompense him so that he may know it;
„Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
20 His own eyes, shall see his misfortune, and, the wrath of the Almighty, shall he drink.
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
21 For what shall be his pleasure in his house after him, when, the number of his months, is cut in twain?
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22 Is it, to GOD, one can teach knowledge, seeing that, he, shall judge, them who are on high?
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
23 This, man dieth, in the very perfection of his prosperity, wholly tranquil and secure;
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
24 His veins, are filled with nourishment, and, the marrow of his bones, is fresh;
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
25 Whereas, this other man, dieth, in bitterness of soul, and hath never tasted good fortune:
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
26 Together, in the dust, they lie down, and, the worm, spreadeth a covering over them.
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
27 Lo! I know your plans, and the devices, wherewith ye would do me violence!
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
28 For ye say, Where is the house of the noble-minded? And where the dwelling-tent of the lawless?
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
29 Have ye not asked the passers-by in the way? And, their signs, can ye not recognise?
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
30 That, to the day of calamity, is the wicked reserved, to the day of indignant visitation, are they led.
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
31 Who can declare—to his face—his way? And, what, he, hath done, who shall recompense to him?
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
32 Yet, he, to the graves, is borne, and, over the tomb, one keepeth watch;
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
33 Pleasant to him are the mounds of the torrent-bed, —and, after him, doth every man march, as, before him, there were without number.
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
34 How then should ye comfort me with vanity, since, as for your replies, there lurketh, [in them] treachery?
І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
