Job 15
1 Then responded Eliphaz the Temanite, and said:
І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 Should, a wise man, answer unreal knowledge? or fill, with the east wind, his inner man?
„Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?
3 Disputing with discourse that doth no good, or with speech, wherein is no profit?
Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?
4 But, thou, wouldst take away reverence, and wouldst attain unto meditation before GOD.
Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,
5 For thine own mouth would teach thine iniquity, and thou wouldst choose the tongue of the crafty.
бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
6 Thine own mouth shall condemn thee, and, not I, And, thine own lips, shall testify against thee.
Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:
7 The first of mankind, wast thou born? Or, before the hills, wast thou brought forth?
Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?
8 In the secret council of GOD, hast thou been wont to hearken? Or canst thou attain for thyself unto wisdom?
Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?
9 What knowest thou, that we know not? [What] understandest thou, and the same, is not with us?
Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?
10 Both hoary and venerable, are among us, one mightier than thy father in days!
Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.
11 Too small for thee, are the consolations of GOD? or a word spoken gently with thee?
Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?
12 How doth thine own heart carry thee away, and how thine eyes do roll!
Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,
13 For thy spirit, replieth against GOD, and thou bringest forth—out of thy mouth—words!
що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?
14 What is a mortal, that he should be pure? or that righteous should be one born of a woman?
Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?
15 Lo! in his holy ones, he putteth not confidence, and, the heavens, are not pure in his eyes:
Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —
16 How much less when one is detested and corrupt, a man who drinketh in—like water—perversity.
що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
17 I will tell thee—hear me, Since this I have seen, I must needs declare it.
Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,
18 Which, wise men, tell, and deny not [that which is] from their fathers.
про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —
19 To them alone, was the earth given, and no alien passed through their midst:
їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.
20 All the days of the lawless man, he, doth writhe with pain, and, the number of years, is hidden from the tyrant;
Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.
21 A noise of dreadful things, is in his ears, In prosperity, the destroyer cometh upon him;
Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.
22 He hath no confidence to come back out of darkness, he, being destined to the power oft the sword;
Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.
23 A wanderer, he, for bread, [saying] Where [is it]? He knoweth that, prepared by his own hand, is the day of darkness;
Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.
24 Distress and anguish shall startle him, It shall overpower him, like a king ready for the onset:
Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,
25 Because he had stretched out—against GOD—his hand, and, against the Almighty, had been wont to behave himself proudly;
бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,
26 He used to run against him with uplifted neck, with the stout bosses of his bucklers;
проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.
27 For he had covered his face with his fatness, and had gathered a superabundance on his loins;
Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,
28 And had inhabited demolished cities, houses, wherein men would not dwell, that were destined to become heaps.
і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.
29 He shall not be rich, nor shall his substance continue, neither shall their shadow stretch along on the earth;
Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.
30 He shall not depart out of darkness, his young branch, shall the flame dry up, and he shall depart, by the breath of his own mouth!
Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.
31 Let no one trust in him that—by vanity—is deceived, for, vanity, shall be his recompense;
Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —
32 Before his day, shall it be accomplished, with, his palm-top, not covered with leaves;
вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!
33 He shall wrong—like a vine—his sour grapes, and shall cast off—as an olive-tree—his blossom.
Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —
34 For, the family of the impious, is unfruitful, and, a fire, hath devoured the tents of bribery;
бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:
35 Conceiving mischief, and bringing forth iniquity, yea, their inmost soul, prepareth deceit.
він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.
