Job 11
1 Then responded Zophar the Naamathite, and said: —
І заговорив наама́тянин Цофа́р та й сказав:
2 Should, the multitude of words, not be answered? Or should, a man full of talk, be justified?
„Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде?
3 Shall, thy pratings, cause men to hold their peace? When thou hast mocked, shall there be none to put thee to shame?
Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе?
4 Since thou hast said, Right is my doctrine, and pure am I in his eyes.
Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“
5 But, in very deed, oh that GOD would speak, that he would open his lips with thee:
О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе,
6 That he would declare to thee the secrets of wisdom, for they are double to that which actually is, —Know then that GOD could bring into forgetfulness for thee, a portion of thine iniquity.
і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!
7 The hidden depth of GOD canst thou discover? Or, unto the furthest limit of the Almighty, canst thou attain?
Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього?
8 The heights of the heavens, what canst thou do? Depths deeper than hades, what canst thou know? (Sheol h7585)
Вона вища від неба, — що зможеш зробити? І глибша вона за шео́л, — як пізна́єш її? (Sheol h7585)
9 Longer than the earth, is the measure thereof, and broader than the sea.
її міра — довша за землю, і ширша за море вона!
10 If he sweep on, or shut up, or call together, Who then shall hinder him?
Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому?
11 For, he, knoweth men of falsity, and seeth iniquity, and him that doth not diligently consider.
Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не?
12 But, an empty person, will get sense, when, a wild ass’s colt, is born a man!
Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́!
13 If, thou, hast prepared thy heart, and wilt spread forth, unto him, thy hands—
Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, —
14 If, iniquity, be in thy hand, Put it far away, and let there not dwell in thy tents perversity,
якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, —
15 Surely, then, shalt thou lift up thy face free from blemish, and shalt be established, and not fear.
тож тоді ти піді́ймеш обличчя невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись!
16 For, now, shalt thou forget, sorrow, Like waters passed away, shalt thou remember it.
Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́.
17 Above high noon, shall rise life’s continuance, Darkness, like a morning, shall appear,
Від пі́вдня повстане життя, а те́мрява буде, як ра́нок.
18 And thou shalt he confident, that there is hope, and, when thou hast searched, securely shalt thou lie down;
І будеш ти певний, бо маєш наді́ю, і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, —
19 And shalt rest, with none to put thee in terror, —and many shall entreat thy favour.
і будеш лежати, й ніхто не споло́шить, і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́.
20 But, the eyes of the lawless, shall fail, —and, place of refuge, shall have vanished from them, and, their hope, be a breathing out of life.
А очі безбожних мину́ться, і згине приту́лок у них, а їхня наді́я — то сто́гін душі!“
