Genesis 8
1 And God remembered Noah, and all the wild—beasts and all the tame-beasts that were with him in the ark, —and God caused a wind to pass over the earth, and the waters subsided;
І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину́ та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, — і вода заспоко́їлась.
2 and the fountains of the roaring-deep were shut, and the windows of the heavens, —and the heavy rain was restrained from the heavens;
І закрились джере́ла безодні та небесні розтвори, — і дощ з неба спини́вся.
3 and the waters returned from off the earth they went on returning, —and so the waters decreased at the end of a hundred and fifty days.
І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спада́ти по ста й п'ятидесяти днях.
4 And the ark rested, in the seventh month, on the seventeenth day of the month, —on the mountains of Ararat.
А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.
5 But, the waters went on decreasing, until the tenth month, —in the tenth [month], on the first of the month, were seen the tops of the mountains.
І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.
6 And it came to pass at the end of forty days, that Noah opened the window of the ark that he had made;
І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.
7 and sent forth a raven, —and it kept going forth and returning, until the drying up of the waters from off the earth.
І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.
8 And he sent forth a dove from him, —to see whether the waters had abated, from off the face of the ground;
І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спа́ла вода з-над землі.
9 but the dove found no resting-place for the sole of her foot so she returned unto him into the ark, for, waters, were on the face of all the earth; and he put forth his hand and took her, and brought her in unto him, into the ark.
Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.
10 Then stayed he yet seven days more, —and, again sent forth the dove out of the ark.
І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.
11 And the dove came in unto him at eventide, and lo! a newly sprouted olive-leaf, in her mouth, —so Noah knew that the waters had abated from off the earth.
І голубка вернулась до нього вечірнього ча́су, — і ось у неї в дзюбку́ лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.
12 And he stayed yet seven days more, —and sent forth the dove, but she returned not again unto him any more.
І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.
13 So it came to pass in the six hundred and first year at the beginning, on the first of the month, that the waters had dried up from off the earth, —and Noah removed the covering of the ark, and looked and lo! the face of the ground was dried.
І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця — висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!
14 And in the second month, on the twenty-seventh day of the month, was the earth dry.
А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця — висохла земля.
15 So then, God spake to Noah, saying:
І промовив Ноєві Господь, кажучи:
16 Come forth out of the ark, —thou and thy wife, and thy sons, and thy sons’ wives with thee.
„Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.
17 All the living creatures that are with thee of all flesh among birds, and among beasts, and among all the creeping things that creep on the earth, bring forth with thee, —and they shall swarm in the earth, and be fruitful and multiply, on the earth.
Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай роя́ться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються“.
18 So Noah came forth, —and his sons and his wife, and his sons’ wives with him:
І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.
19 All the living creatures, all that move along, and all birds, and all that moveth along over the earth—by their families, came forth out of the ark.
Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми — вийшли з ковчегу вони.
20 And Noah builded an altar to Yahweh, —and took of all the clean beasts and of all the clean birds, and caused ascending Sacrifices to go up on the altar.
І збудував Ной жертівника Господе́ві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопа́лення.
21 And Yahweh smelled a satisfying odour, so Yahweh said to himself. I will not, again, curse any more the ground for man’s sake, although the device of the heart of man, be wicked from his youth, —neither will I again, any more smite every living thing, as I have done.
І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: „Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.
22 During all the days of the earth, seedtime and harvest, and cold and heat and summer and winter, and day and night, shall not cease.
Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч — не припиняться!“
A Dove is Sent Forth from the Ark
