Galatians 4
1 But I say: —for as long a time as, the heir, is an infant, he differeth, nothing, from a servant, though, lord of all,
Глаголю ж: доки наслїдник малолїток, доти не відрізняеть ся від слуги, хоч він і пан усього,
2 But is, under guardians, and stewards, until the [day] fore-appointed of the father:
а єсть під опікунами та доморядниками аж до нароку отця.
3 So also, we, when we were infants, under the elementary principles of the world, were held in servitude;
Так же й ми, як були малолітками, були підневолені первотинами сьвіта.
4 But, when the fulness of the time came, God sent forth his Son, who came to be of a woman, who came to be under law, —
Як же прийшла повня часу, послав Бог Сина свого, що родивсь від жени і був під законом,
5 That, them who were under law, he might redeem, that, the sonship, we might duly receive; —
щоб викупив тих, що під законом, щоб ми прийняли всиновленнє.
6 And, because ye are sons, God hath sent forth the Spirit of his Son into our hearts, exclaiming, Abba! Oh Father!
А що ви сини, то послав Бог Духа Сина свого в серця ваші, що покликує: Авва, Отче!
7 So that, no longer, art thou a servant, but a son; and, if a son, an heir also, through God.
Тимже вже більш не невільник єси, а син; коли ж син, то й наслїдник Божий через Христа.
8 But, at that time—not knowing God, ye were in servitude unto them who, by nature, are not Gods;
Тільки ж тодї, не знаючи Бога, служили ви тим, що не по природі були богами.
9 Whereas, now, having acknowledged God, —or rather, having been acknowledged by God, how turn ye back again unto the weak and beggarly elementary principles, unto which, over again, ye are wishing, to come into servitude?
Тепер же, знаючи Бога, більше ж будучи познані від Бога, як вертаєтесь до немочних та мізерних первотин, котрим знов наново служити хочете?
10 Days, ye do narrowly observer, and months, and seasons, and years: —
Ви вважаєте на днї, місяцї, пори й лїта.
11 I am afraid of you—lest by any means, in vain, I should have toiled for you!
Боюсь за вас, що може марно працював коло вас.
12 Become ye as, I, because, I also, [was] as, ye, —brethren, I entreat you. Not at all, have ye wronged me.
Будьте, браттє, благаю вас, як і я: бо й я (такий), як ви. Нічим ви мене не скривдили.
13 Howbeit ye know that, by reason of a weakness of the flesh, I myself announced the glad-message unto you, formerly;
Ви ж знаєте, що я у немощі тїла благовістив вам перше.
14 And, your trial, in my flesh, ye despised not, neither spat ye [in disgust], but, as a messenger of God, ye welcomed me—as Christ Jesus.
І не погордували ви спокусою, що була в тїлї моїм, анї відопхнули, а як ангела Божого прийняли мене, як Христа Ісуса.
15 Where, then, is the happiness ye accounted yours? For I bear you witness—that, if possible, your eyes, ye would have dug out, and given unto me.
Яке ж то було блаженство ваше! Сьвідкую бо вам, що коли б можна, ви б тодї, вирвавши очі свої, оддали менї.
16 So then, your enemy, have I become, by dealing truthfully with you?
То чи вже став я ворогом вам, говорячи вам правду?
17 They shew a zeal for you, not honourably, but wish, to shut you out, in order that ye may be zealous for, them.
Ревнують про вас не добре, а хочуть відлучити вас, щоб ви про них ревнували.
18 Howbeit it is, honourable, to show zeal in what is honourable at all times, and not only when I am present with you; —
Добре ж ревнувати всякого часу в доброму, тай не тільки, як я приходжу до вас.
19 My dear children! for whom I, again, am in birth-pains, until Christ be formed within you; —
Дїточки мої, (ви, ) котрими знов мучусь (перед родинами), доки Христос з'образить ся у вас,
20 I could wish, however, to be present with you, even now, and to change my voice, —because I am perplexed regarding you.
хотїв би я бути у вас сьогоднї і змінити голос мій, бо я в непевности про вас.
21 Tell me! ye who, under law, are wishing to be: The law, do ye not hear?
Скажіть менї, ви, що хочете бути під законом: хиба ви закону не слухаєте?
22 For it is written, that, Abraham, had two sons—one by the bondmaid, and one by the free woman;
Писано бо, що Авраам мав два сини, одного від невольницї, а одного од вільної.
23 But, he that was of the bondmaid, after the flesh, had been born, whereas, he that was of the free woman, through means of a promise.
Та що був од невольницї, родивсь по тілу, а що од вільної, по обітницї.
24 Which things, indeed, may bear another meaning; for, the same, are two covenants, —one, indeed, from Mount Sinai, into bondage, bringing forth, the which is Hagar, —
Се ж иносказаннє; се бо два завіти: один з гори Синая, що родить у неволю, котра єсть Агара.
25 And, the Hagar, is Mount Sinai, in Arabia, —she answereth, however, unto the present Jerusalem, for she is in bondage with her children;
Бо Агара, се Синай, гора в Аравиї, прикладаєть ся ж до теперішнього Єрусалиму, і служить з дітьми своїми.
26 But, the Jerusalem above, is free, —the which is our mother;
А вишній Єрусалим вільний; він мати всім нам.
27 For it is written—Be gladdened, O barren one! that wast not giving birth, break forth and shout, thou that wast not in birth-pains, —because, more, are the children of the deserted one, than of her that had the husband.
Писано бо: Звеселись, неплідна, що не роджаєш; гукай та покликуй, ти, що не мучилась; бо в одинокої багато дїтей, більш нїж у тієї, що має чоловіка.
28 And, we, brethren, after the manner of Isaac, are children of a promise.
Ми ж, браттє, по Ісааку дїти обітування.
29 But, just as, then, he that after the manner of the flesh had been born, did persecute him who [had been born] after the manner of the Spirit, thus, also now.
Та, як тодї, хто родивсь по тілу, гонив того, хто по духу, так і тепер.
30 But, what saith the scripture? Cast out the serving woman and her son; for in nowise shall the son of the serving woman inherit with the son of the free.
Тільки ж бо що глаголе писаннє? Вижени невільницю й сина її, не має бо наслідувати син невільниці з сином вільної.
31 Wherefore, brethren, we are not children of a serving woman, but of the free: —
Оце ж, браттє, ми не діти невільниці, а вільної.
