Acts 9
1 But, Saul, yet breathing threatening and slaughter against the disciples of the Lord, going unto the High-priest,
Савло ж, ще дишучи грозьбою та вбийством на учеників Господніх, ї приступив до архиєрея,
2 asked from him letters for Damascus, unto the synagogues; to the end that, if he should find, any, who were of The Way, whether men or women, he might bring them, bound, unto Jerusalem.
і просив від него листів у Дамаск до шкіл, щоб, коли кого знайде, що с путя того будуть, чоловіків і жінок, звязавши, поприводив у Єрусалим
3 But, as he was journeying, it came to pass that he was drawing near unto Damascus, and, suddenly, there flashed around him a light out of heaven;
Ідучи ж був близько Дамаску, аж ось осияло його сьвітло з неба,
4 And, falling unto the earth, he heard a voice saying unto him—Saul! Saul! why, me, art thou persecuting?
і, впавши на землю, чув голова глаголючий йому: Савле, Савле, чого мене гониш?
5 And he said—Who art thou, Lord? And, he, [said] —I, am Jesus, whom, thou, art persecuting!
Каже ж: Хто єси, Господи? Господь же рече: Я Ісус, котрого ти гониш. Трудно тобі проти рожна прати (упиратись).
6 But rise up, and enter into the city, and it shall be told thee what thou must do.
І затрусившись та стуманівши, каже: Господи, що хочеш, щоб робив я? А Господь до него: Устань, та йди в город; і скажеть ся тобі, що маєш робити.
7 But, the men who were accompanying him, stood speechless, —hearing, indeed, the voice, but beholding no one.
Люде ж, що йшли з ним, стояли з'умівшись, чуючи голос, нікого ж не бачивши.
8 And Saul arose from the earth, and, his eyes being opened, he could see nothing; and, taking him by the hand, they led him into Damascus, —
Устав же Савло з землї; як же відтворив очі, нїкого не бачив. І вели його за руку, та й приведи в Дамаск.
9 And he was three days without seeing, and did neither eat nor drink.
І був він три днї невидющим, і не їв і не пив.
10 Now there was a certain disciple in Damascus, by name Ananias; and, the Lord, said unto him in a vision—Ananias! And, he, said—Lo! I, [am here], Lord!
Був же один ученик у Дамаску, на ймя Ананїя; і рече йому Господь у видїннї: Ананїє! Він же каже: Ось я, Господи.
11 And the Lord [said] unto him—Rise! go into the street which is called Straight, and seek, in the house of Judas, one Saul, by name, of Tarsus. For lo! he is praying, —
Господь же до него: Уставши, йди на улицю, що зветь ся Простою, та й пошукай у Юдиній хатї Тарсянина, на ймя Савла; ось бо він молить ся,
12 And hath seen a man [in a vision], Ananias by name, coming in and laying on him his hands, to the intent he should see.
І видїв (Савло) у видїннї чоловіка, на ймя Ананїю, що (нїби) ввійшов і положив руку на него, щоб прозрів.
13 And Ananias, answered—Lord! I have heard from many concerning this man, how many evil things unto thy saints he hath done in Jerusalem;
Відказав же Ананїя: Господи, я чув од многих про чоловіка сього, скільки він зла заподіяв сьвятим твоїм у Єрусалимі;
14 And, here, he hath authority from the High-priests to bind all them that call upon thy name.
і тут має власть од архиєреїв вязати всїх, хто призиває імя Твоє.
15 But the Lord said unto him—Be going thy way; for, a choice vessel unto me, is this man, to bear my name before both [the] nations and kings, and the sons of Israel;
Рече ж до него Господь: Іди, бо сей у мене вибрана посудина, щоб нести ймя моє перед поган, і царів і синів Ізраїлевих:
16 For, I, will let him understand how many things he must needs, for my name, suffer.
я бо покажу йому, скільки мусить він за ймя моє терпіти.
17 And Ananias departed, and entered into the house; and, laying upon him his hands, said—Saul, brother! The Lord, hath sent me, —Jesus, who appeared unto thee in the way by which thou wast coming, —that thou mayest recover sight, and be filled with Holy Spirit.
Пійшовши Ананїя, ввійшов у господу та, положивши на него руки, рече: Савле брате! Господь Ісус, що явивсь тобі в дорозі, котрою йшов єси, післав мене, щоб ти прозрів і сповнив ся Духом сьвятим.
18 And, straightway, there fell from him—from his eyes, —as it were scales; he recovered sight also, and, arising, was immersed:
І зараз із очей йому, мов би луска, спало, і прозрів того часу, та й вставши, охрестив ся.
19 And, receiving food, gained strength. And he came to be with the disciples who were in Damascus certain days;
І прийнявши їжу, покрепив ся. Був же Савло з учениками, що в Дамаску, днїв кілька.
20 And, straightway, in the synagogues, he began proclaiming Jesus, that, This, is the Son of God.
І зараз проповідував по школах Христа, що се Син Божий.
21 And all who were hearing were astonished, and began to say—is not, this, he who destroyed, in Jerusalem, them that invoke this name; and, here, for this purpose, had come, in order that he might lead them, bound, unto the High-priests?
Дивувались же усї, хто чув, і казали: Чи се не той, що погубляв у Єрусалимі призиваючих се імя, та й сюди на те прийшов, щоб, звязавши їх, вести до архиєреїв?
22 But, Saul, was the more gaining power; and was confounding the Jews who dwelt in Damascus, shewing, by comparison, that—This, is the Christ.
А Савло вбивавсь у силу та в силу, й перемагав Жидів, що жили в Дамаску, доводячи, що се Христос.
23 Now, when a considerable number of days were being fulfilled, the Jews took counsel together to kill him;
Як же сповнилось доволї днїв, змовили ся Жиди, вбити його.
24 But their plot was made known unto Saul, —and they were even narrowly watching the gates, both day and night, that they might kill him;
Довідав ся ж Савло про змову їх. А вони стерегли воріт день і ніч, щоб його вбити.
25 But the disciples, taking him by night, through the wall, let him down, lowering him in a basket.
Взявши ж його ученики в ночі, спустили через мур у коші.
26 And, when he had arrived in Jerusalem, he made attempts to join himself unto the disciples; and all were afraid of him, not believing that he was a disciple.
Прийшовши ж Савло в Єрусалим, пробував пристати в ученики; та всі боялись його, не діймаючи віри, що він ученик.
27 But, Barnabas, taking him, brought him unto the apostles, and related unto them, —how, in the way, he had seen the Lord, and that he had spoken unto him; and how, in Damascus, he had spoken boldly in the name of Jesus.
Варнава ж, прийнявши його, повів до апостолів, і розповів їм, як він дорогою видїв Господа, і як він глаголав йому, та як у Дамаску одважно проповідував імя Ісусове.
28 And he was with them, coming in and going out in Jerusalem, speaking boldly in the name of the Lord;
І ввіходив і виходив з ними в Єрусалимі.
29 And was both speaking and discussing with the Grecian Jews, —but, they, were setting to work to kill him.
І одважно проповідував імя Господа Ісуса й розмовляв і змагав ся з Єленянами; вони ж лагодились убити його.
30 And the brethren, discovering it, brought him down into Caesarea, and sent him away unto Tarsus.
Довідавшись же брати, привели його в Кесарию, та й вислали його в Тарс.
31 So then, the assembly throughout the whole of Judaea and Galilee and Samaria, had peace, building itself up, and going on its way in the fear of the Lord; and, by the advocacy of the Holy Spirit, was being multiplied.
Церкви ж по всій Юдеї і Галилеї і Самариї мали впокій, будуючись і ходячи в страсї Господнім, а потіхою сьвятого Духа намножувались.
32 And it came to pass that, Peter, going through all [quarters] went down unto the saints also dwelling in Lydda.
Стало ся ж, як переходив Петр усї, прийшов і до сьвятих, що проживали в Лиддї.
33 And he found there a certain man, by name Aeneas, who, for eight years, had been lying prostrate upon a bed, for he was paralysed.
Знайшов же там одного чоловіка, на ймя Єнея, що на ліжку лежав вісїм років, будучи розслабленим.
34 And Peter said unto him—Aeneas! Jesus Christ healeth thee! Arise, and smooth thy bed for thyself. And, straightway, he arose.
І рече йому Петр: Єнею, оздоровлює тебе Ісус Христос; устань, та й постели собі. І зараз устав.
35 And all who dwelt in Lydda and Saron, saw him, —and, they, turned unto the Lord.
І бачили його всі, що жили в Лиддї та в Саронї, котрі навернулись до Господа.
36 Now, in Joppa, there was a certain female disciple, by name Tabitha, which, being translated, means Dorcas [a Gazelle]. The same, was full of good works and alms which she was doing.
Була ж в Йоппиї одна учениця, на ймя Тавита, що перекладом зветь ся: Сарна. Ся була повна добрих учинків і милостинї, що робила.
37 And it came to pass in those days, that she, sickening, died; and, bathing her, they laid her in an upper room.
Стало ся ж, що тими днями занедужавши, вмерла вона. Обмивши ж її, положили в гірницї.
38 Now, Lydda being nigh unto Joppa, the disciples, hearing that Peter was therein, sent off two men unto him, beseeching him—Do not delay to come through unto us!
Як же близько була Лидда від Йоппиї, то ученики, почувши, що Петр там, післали двох чоловіків до него, просячи, щоб не загаявсь прийти до них.
39 And Peter, arising, went with them, —whom, when he arrived, they brought up into the upper room; and there stood by him all the widows, weeping, and showing the tunics and mantles—whatsoever things Dorcas was making while she was with them.
Устав же Петр, та й пійшов а ними. Як же прийшов, повели його в гірницю; і обступили його всї вдовицї плачучи й показуючи одежу й шматтє, що їм посправляла, бувши з ними Сарна.
40 But Peter, putting them all outside, knelt down and prayed; and, turning towards the body, said—Tabitha, arise! And she, opening her eyes and seeing Peter, sat up.
Випровадивши ж Петр усїх і приклонивши колїна, молив ся, і, обернувшнсь до тіла, рече: Тавито, встань, вона ж відкрила очі свої і, побачивши Петра, сіла.
41 And, giving her his hand, he raised her up; and, calling the saints and the widows, presented her, living.
Подавши їй руку, підвів її, покликавши ж сьвятих та вдовиць, поставив її перед ними живу.
42 And it became known throughout the whole of Joppa, and many believed upon the Lord.
І знане се стало по всій Йоппиї, і многі увірували в Господа.
43 And it came to pass that, for a considerable number of days, he abode in Joppa, with one Simon, a tanner.
Стало ся ж, що доволї днїв пробував він у Йоппиї у одного Симона кожемяки (гарбаря).
