Acts 3
1 Now, Peter and John, were going up into the temple, for the hour of prayer—the ninth;
Петр та Йоан ійшли вкупі до церкви на молитву о девятій годинї.
2 And, a certain man, who had been, lame from his mother’s womb, was being carried, —whom they used to lay daily at the door of the temple—the [door] called Beautiful, that he might ask alms of them who were entering into the temple:
І несено одного чоловіка, що був кривий від утроби матери своєї, котрого кладено що дня перед церковними дверима, званими Гарними, просити милостині в тих, що входили в церкву.
3 Who, seeing Peter and John about to enter into the temple, was requesting to receive, an alms.
Побачивши він Петра та Йоана, що хотїли ввійти в церкву, просив милостині.
4 But Peter looking steadfastly at him—with John—said: Look on us!
Споглянувши ж Петр на него з Йоаном, рече: Подивись на нас.
5 And, he, gave heed unto them, expecting to receive, something from them.
Він же дивив ся пильно на них, сподіваючись що від них прийняти.
6 But Peter said—Silver and gold, have none, but, what I have, the same, unto thee do I give: —In the name of Jesus Christ the Nazarene, Walk!
Рече ж Петр: Срібла та золота нема в мене; що ж маю, се тобі даю. В імя Ісуса Христа Назорея встань і ходи.
7 And, laying hold of him by the right hand, he raised him up; and, instantly, were his feet and ankles strengthened; —
І, взявши його за праву руку, звів угору, і зараз його ноги й колїна окрепились,
8 And, leaping forward, he stood and walked, and entered with them into the temple, walking and leaping and praising God.
і підскочивши, став та ходив, і ввійшов із ними в церкву, походжаючи, та скачучи, та хвалячи Бога.
9 And all the people saw him, walking and praising God;
І видів його ввесь народ ходячого й хвалячого Бога.
10 And they began to recognise him, that, the same, was he who, for the alms, used to sit at the Beautiful Gate of the temple; —and they were filled with amazement and transport at what had happened unto him.
А знали його, що се той, що для милостинї сидїв коло Гарних дверей церковних, і сповнили ся страхом і дивом над тим, що сталось йому.
11 And, as he held fast Peter and John, all the people ran together unto them, in the portico which is called Solomon’s, —greatly amazed.
Як же держав ся сцїлений кривий коло Петра та Йоана, збіг ся до них увесь народ у ходник званий Соломонів, дивуючись.
12 And Peter, seeing it, made answer unto the people: —Ye men of Israel! Why marvel ye at this man? Or, upon us, why are ye intently looking, as though, by our own power or godliness, we had made him walk?
І вбачаючи се Петр, озвав ся до народу: Мужі Ізраїльскі, чого ви чудуєте ся сим? або чого так пильно до нас дивитись, мов би своєю силою або побожністю зробили ми, щоб ходив він?
13 The God of Abraham and Isaac and Jacob, —the God of our fathers, hath glorified his servant Jesus: —whom, ye, indeed, delivered up and denied to Pilate’s, face when he had adjudged to release him;
Бог Авраамів, та Ісааків, та Яковів. Бог отцїв наших, прославив Сина свого Ісуса, що ви видали та відреклись Його перед Пилатом, як судив він відпустити Його.
14 But, ye, denied, the Holy and Righteous One, and claimed a man that was a murderer to be granted you;
Ви ні Сьвятого й Праведного відреклись, і просили дарувати вам чоловіка душогубця,
15 But, the Princely Leader of Life, ye slew: —whom, God, raised from among the dead, whereof, we, are witnesses.
а Князя життя убили, котрого Бог воскресив з мертвих; Йому ми сьвідки.
16 And, by the faith of his name, unto this man whom ye see and know, hath his name given strength, —yea, the faith which is through him, hath given unto him this perfect soundness, over against you all!
І через віру в імя Його, сього, що бачите й знаєте, окрепило імя Його, і віра, що через Него, дала йому се сцїленнє перед усїма вами.
17 And now brethren, I know that by way of ignorance ye acted, —just as even your rulers.
І тепер, брати, знаю, що через незнаннє зробили ви, як і князї ваші.
18 Howbeit, God—what things he had before declared, through the mouth of all the prophets, for his Christ to suffer, —did thus fulfill!
Бог же, що наперед звістив устами всїх пророків своїх про муки Христові, сповнив так.
19 Repent ye, therefore, and turn, —unto the blotting out of your sins; to the end that in that case, there may come seasons of refreshing from the face of the Lord,
Покайте ся ж і навернїть ся, щоб очистились од гріхів ваших, як прийде час покріплення від лиця Господнього,
20 And he may send forth him who had been fore-appointed for you—Christ Jesus:
і пішле наперед проповіданого вам Ісуса Христа,
21 Unto whom, indeed, heaven must needs give welcome, until the times of the due establishment of all things, of which God hath spoken through the mouth of his holy age-past prophets. (aiōn g165)
котрого мусїло небо прийняти аж до часу новонастання всього, що глаголав Бог устами всїх сьвятих своїх пророків од віку. (aiōn g165)
22 Moses, indeed, said—A prophet, unto you, shall the Lord God raise up among your brethren, like unto me: unto him, shall ye hearken respecting all things whatsoever he shall speak unto you.
Мойсей бо до отцїв промовив: Що пророка підійме вам Господь Бог ваш із братів ваших, як мене. Сього слухайте у всьому, що глаголати ме вам.
23 And it shall be—every soul, whatsoever, which shall not hearken unto that prophet, shall be utterly destroyed from among the people.
Буде ж, що всяка душа, котра не слухати ме пророка того, погубить ся з народу.
24 But, indeed, all the prophets, —from Samuel and those following after, as many as have spoken, have even announced these days.
І всї пророки від Самуїла й після сих, скільки їх промовляло, також наперед сповіщали про днї сесї.
25 Ye, are the sons of the prophets, and of the covenant which God covenanted unto your fathers, saying unto Abraham—And, in thy seed, shall be blessed, all the families of the ground.
Ви ж сини пророків і завіту, що положив Бог з отцями нашими, глаголючи Авраамові: І в насїннї твоїм благословенні будуть усї народи землї.
26 Unto you first, God—having raised up his Servant—hath sent him forth, ready to bless you, when ye are turning away, each one, from your wickednesses.
Вам найперше, піднявши Бог Сина свого Ісуса, післав Його благословити вас, щоб кожен одвернувсь од лукавства свого.
