Romans 2
1 Wherefore thou art without excuse, O man, whosoever thou art that judgest: for wherein thou judgest another, thou condemnest thyself; for thou that judgest dost practise the same things.
Ось тому без виправдання ти, кожний чоловіче, що судиш, бо в чо́му осуджуєш іншого, сам себе осуджуєш, бо чиниш те саме й ти, що судиш.
2 And we know that the judgment of God is according to truth against them that practise such things.
А ми знаємо, що суд Божий поправді на тих, хто чинить таке.
3 And reckonest thou this, O man, who judgest them that practise such things, and doest the same, that thou shalt escape the judgment of God?
Чи ти ду́маєш, чоловіче, судячи тих, хто чинить таке, а сам робиш таке саме, — що ти втечеш від суду Божого?
4 Or despisest thou the riches of his goodness and forbearance and longsuffering, not knowing that the goodness of God leadeth thee to repentance?
Або пого́рджуєш багатством Його до́брости, ла́гідности та довготерпіння, не знаючи, що Божа до́брість провадить тебе до покая́ння?
5 but after thy hardness and impenitent heart treasurest up for thyself wrath in the day of wrath and revelation of the righteous judgment of God;
Та через жорстокість свою й нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву та об'я́влення справедливого суду Бога,
6 who will render to every man according to his works:
що „кожному віддасть за його вчинками“:
7 to them that by patience in well-doing seek for glory and honour and incorruption, eternal life: (aiōnios g166)
тим, хто витривалістю в добрім ділі шукає слави, і чести, і нетління, — життя вічне, (aiōnios g166)
8 but unto them that are factious, and obey not the truth, but obey unrighteousness, [shall be] wrath and indignation,
а сварливим та тим, хто противиться правді, але кориться неправді, — лютість та гнів.
9 tribulation and anguish, upon every soul of man that worketh evil, of the Jew first, and also of the Greek;
Недоля та у́тиск на всяку душу людини, хто чинить зле, юдея ж перше та ге́ллена,
10 but glory and honour and peace to every man that worketh good, to the Jew first, and also to the Greek:
а слава, і честь, і мир усякому, хто чинить добре, юдеєві ж перше та ге́лленові.
11 for there is no respect of persons with God.
Бо не дивиться Бог на обличчя!
12 For as many as have sinned without law shall also perish without law: and as many as have sinned under law shall be judged by law;
Котрі бо згрішили без Зако́ну, без Зако́ну й загинуть, а котрі згрішили в Зако́ні, при́ймуть суд за Зако́ном.
13 for not the hearers of a law are just before God, but the doers of a law shall be justified:
Бо не слухачі Зако́ну справедливі перед Богом, але виконавці Закону ви́правдані бу́дуть.
14 for when Gentiles which have no law do by nature the things of the law, these, having no law, are a law unto themselves;
Бо коли погани, що не мають Зако́ну, з природи чинять зако́нне, вони, не мавши Зако́ну, самі собі Зако́н,
15 in that they shew the work of the law written in their hearts, their conscience bearing witness therewith, and their thoughts one with another accusing or else excusing [them];
що виявляють ді́ло Зако́ну, написане в серця́х своїх, як свідчить їм сумлі́ння та їхні думки́, що то осуджують, то виправдують одна о́дну,
16 in the day when God shall judge the secrets of men, according to my gospel, by Jesus Christ.
дня, коли Бог, згідно з моїм благові́стям, буде судити таємні речі людей через Ісуса Христа.
17 But if thou bearest the name of a Jew, and restest upon the law, and gloriest in God,
Ось ти звешся юдеєм, і спираєшся на Зако́на, і хвалишся Богом,
18 and knowest his will, and approvest the things that are excellent, being instructed out of the law,
і знаєш волю Його, і розумієш, що́ краще, навчившись із Зако́ну,
19 and art confident that thou thyself art a guide of the blind, a light of them that are in darkness,
і маєш певність, що ти провідни́к для сліпих, світло для тих, хто знахо́диться в те́мряві,
20 a corrector of the foolish, a teacher of babes, having in the law the form of knowledge and of the truth;
вихо́вник нерозумним, учитель дітям, що ти маєш зразок знання́ й правди в Зако́ні.
21 thou therefore that teachest another, teachest thou not thyself? thou that preachest a man should not steal, dost thou steal?
Отож, ти, що іншого навчаєш, себе самого не вчиш! Проповідуєш не кра́сти, а сам кра́деш!
22 thou that sayest a man should not commit adultery, dost thou commit adultery? thou that abhorrest idols, dost thou rob temples?
Наказуючи не чинити пере́любу, чиниш пере́люб! Гиду́ючи і́долами, чиниш святокрадство!
23 thou who gloriest in the law, through thy transgression of the law dishonourest thou God?
Ти, що хва́лишся Зако́ном, зневажаєш Бога пере́ступом Зако́ну!
24 For the name of God is blasphemed among the Gentiles because of you, even as it is written.
Бо „через вас зневажається Боже Ймення в поган“, як написано.
25 For circumcision indeed profiteth, if thou be a doer of the law: but if thou be a transgressor of the law, thy circumcision is become uncircumcision.
Обрі́зання кори́сне, коли виконуєш Зако́на; а коли ти пересту́пник Зако́ну, то обрі́зання твоє стало необрі́занням.
26 If therefore the uncircumcision keep the ordinances of the law, shall not his uncircumcision be reckoned for circumcision?
Отож, коли необрізаний зберігає постанови Зако́ну, то чи не порахується його необрізання за обрізання?
27 and shall not the uncircumcision which is by nature, if it fulfill the law, judge thee, who with the letter and circumcision art a transgressor of the law?
І необрізаний з природи, виконуючи Зако́на, чи не осудить тебе, переступника Закону з Писа́нням і обрі́занням?
28 For he is not a Jew, which is one outwardly; neither is that circumcision, which is outward in the flesh:
Бо не той юдей, що є ним назовні, і не то обрізання, що назовні на тілі,
29 but he is a Jew, which is one inwardly; and circumcision is that of the heart, in the spirit, not in the letter; whose praise is not of men, but of God.
але той, що є юдей потаємно, духо́во, і обрі́зання — серця духом, а не за буквою; і йому похвала́ не від людей, а від Бога.
