Psalms 71
1 In thee, O LORD, do I put my trust: let me never be ashamed.
До Те́бе вдаюся я. Господи, — хай же не бу́ду повік засоро́млений! —
2 Deliver me in thy righteousness, and rescue me: bow down thine ear unto me, and save me.
ви́зволь мене через правду Свою, і звільни́ мене, нахили Своє ухо до мене, й спаси́ мене,
3 Be thou to me a rock of habitation, whereunto I may continually resort: thou hast given commandment to save me; for thou art my rock and my fortress.
стань для мене за скелю мешка́льну, куди міг би я за́вжди ховатись! Ти наказав рятува́ти мене, бо Ти скеля моя та тверди́ня моя!
4 Rescue me, O my God, out of the hand of the wicked, out of the hand of the unrighteous and cruel man.
Бо́же мій, визволь мене від руки беззако́нного, від руки́ того, хто кривдить та гно́бить мене,
5 For thou art my hope, O Lord GOD: [thou art] my trust from my youth.
Ти бо, Влади́ко, наді́я моя, Господи, Ти охоро́на моя від юна́цького віку мого!
6 By thee have I been holden up from the womb: thou art he that took me out of my mother’s bowels: my praise shall be continually of thee.
На Тебе опе́рся я був від наро́дження, від утроби моєї матері — Ти охоро́на моя, в Тобі моя слава постійно!
7 I am as a wonder unto many; but thou art my strong refuge.
Я став багатьо́м, як диво́вище, — та Ти си́льна моя охоро́на!
8 My mouth shall be filled with thy praise, and with thy honour all the day.
Уста́ мої повні Твоєї хвали́, уве́сь день — Твоєї вели́чности!
9 Cast me not off in the time of old age; forsake me not when my strength faileth.
Не кидай мене на час ста́рости, коли зме́ншиться сила моя, не лиши Ти мене,
10 For mine enemies speak concerning me; and they that watch for my soul take counsel together,
бо мої вороги проти мене змовля́ються, а ті, що чату́ють на душу мою — нараджа́ються ра́зом,
11 Saying, God hath forsaken him: pursue and take him; for there is none to deliver.
гово́рячи: „Бог покинув його, — доганяйте й хапа́йте його, бо нема, хто б його врятува́в!“
12 O God, be not far from me: O my God, make haste to help me.
Не відда́люйся, Боже, від мене, Боже мій — поспіши́ся ж на поміч мені!
13 Let them be ashamed [and] consumed that are adversaries to my soul; let them be covered with reproach and dishonour that seek my hurt.
Нехай посоро́мляться, хай позника́ють усі, хто нена́видить душу мою, бодай зодягли́ся в нару́гу та в со́ром усі, хто пра́гне для мене лихо́го!
14 But I will hope continually, and will praise thee yet more and more.
А я буду постійно наді́ятись, і славу Твою над усе я помно́жу!
15 My mouth shall tell of thy righteousness, [and] of thy salvation all the day; for I know not the numbers [thereof].
Уста́ мої оповіда́тимуть правду Твою, про спасі́ння Твоє — увесь день, бо числа́ їх не знаю, —
16 I will come with the mighty acts of the Lord GOD: I will make mention of thy righteousness, even of thine only.
буду сла́вити вчи́нки великі всевла́дного Господа, згада́ю про правду Твою, єди́но Твою!
17 O God, thou hast taught me from my youth; and hitherto have I declared thy wondrous works.
Боже, навчав Ти мене від юна́цтва мого, — і аж дотепе́р я звіщаю про чу́да Твої.
18 Yea, even when I am old and grayheaded, O God, forsake me not; until I have declared thy strength unto [the next] generation, thy might to every one that is to come.
А Ти, Боже, не кидай мене аж до ста́рости та сивини́, поки я не звіщу́ про раме́но Твоє поколі́нню, і кожному, хто́ тільки при́йде — про чи́ни великі Твої!
19 Thy righteousness also, O God, is very high; thou who hast done great things, O God, who is like unto thee?
Бо Твоя справедли́вість, о Боже, сягає аж до високо́сти, Боже, що речі великі вчини́в, — хто рівний Тобі?
20 Thou, which hast shewed us many and sore troubles, shalt quicken us again, and shalt bring us up again from the depths of the earth.
Ти мені показав був великі та люті нещастя, та знов Ти ожи́виш мене, і з безо́день землі мене зно́ву Ти ви́тягнеш,
21 Increase thou my greatness, and turn again and comfort me.
Ти збі́льшиш величність мою, і знову поті́шиш мене!
22 I will also praise thee with the psaltery, [even] thy truth, O my God: unto thee will I sing praises with the harp, O thou Holy One of Israel.
А я буду на а́рфі хвалити Тебе, Твою правду, мій Боже, із гу́слами буду співати Тобі, Святий Ти Ізраїлів!
23 My lips shall greatly rejoice when I sing praises unto thee; and my soul, which thou hast redeemed.
Нехай співом раді́ють уста́ мої, бо буду співати Тобі я та душа моя, яку Ти врятува́в!
24 My tongue also shall talk of thy righteousness all the day long: for they are ashamed, for they are confounded, that seek my hurt.
Шепо́че про правду Твою мій язик ці́лий день, бо посоро́млені, бо пога́ньблені всі, хто шукає лихо́го для мене!
