Psalms 44
1 For the Chief Musician; [a Psalm] of the sons of Korah. Maschil. We have heard with our ears, O God, our fathers have told us, what work thou didst in their days, in the days of old.
Керівнику хору. Повчання синів Корея. Боже, ми чули своїми вухами, батьки наші розповідали нам про величні діяння, що вчинив Ти у давні дні.
2 Thou didst drive out the nations with thy hand, and plantedst them in; thou didst afflict the peoples, and didst spread them abroad.
Ти вигнав Своєю рукою народи, а предків наших насадив [на цій землі], Ти вразив племена і вислав їх геть.
3 For they gat not the land in possession by their own sword, neither did their own arm save them: but thy right hand, and thine arm, and the light of thy countenance, because thou hadst a favour unto them.
Адже не мечем своїм [батьки наші] взяли у спадок землю і не їхня міцна рука принесла їм перемогу, а Твоя правиця, Твоя міць і світло Твого обличчя, бо Ти вподобав їх.
4 Thou art my King, O God: command deliverance for Jacob.
Ти – Цар мій, Боже. Накажи дати перемогу Якову!
5 Through thee will we push down our adversaries: through thy name will we tread them under that rise up against us.
З Тобою ми здолаємо в битві супротивників наших, в ім’я Твоє потопчемо тих, хто повстав проти нас.
6 For I will not trust in my bow, neither shall my sword save me.
Бо не на лук свій я покладаю надію і не меч мій дарує мені перемогу.
7 But thou hast saved us from our adversaries, and hast put them to shame that hate us.
Але Ти рятуєш нас від супротивників наших і ненависників наших вкриваєш ганьбою.
8 In God have we made our boast all the day long, and we will give thanks unto thy name for ever. (Selah)
Богом ми хвалимось цілий день і Твоє ім’я прославлятимемо повік. (Села)
9 But now thou hast cast [us] off, and brought us to dishonour; and goest not forth with our hosts.
Тепер же Ти покинув і посоромив нас, і більше не виходиш разом із воїнствами нашими [на битву].
10 Thou makest us to turn back from the adversary: and they which hate us spoil for themselves.
Ти змусив нас втікати назад від супротивника, і ненависники наші грабують нас.
11 Thou hast given us like sheep [appointed] for meat; and hast scattered us among the nations.
Ти віддав нас, як овець, на поїдання і розсіяв нас серед народів.
12 Thou sellest thy people for nought, and hast not increased [thy wealth] by their price.
Ти продав народ Твій за безцінь, не отримавши від його продажу жодного зиску.
13 Thou makest us a reproach to our neighbours, a scorn and a derision to them that are round about us.
Ти вкрив нас ганьбою перед сусідами нашими, глузуванням і знущанням перед усіма, хто оточує нас.
14 Thou makest us a byword among the nations, a shaking of the head among the peoples.
Приказкою [глузливою] Ти зробив нас серед народів, племена хитають [насмішливо] головами в наш бік.
15 All the day long is my dishonour before me, and the shame of my face hath covered me,
Щодня безчестя моє переді мною, і сором вкриває моє обличчя
16 For the voice of him that reproacheth and blasphemeth; by reason of the enemy and the avenger.
через те, що голос лихослова й глузія [я чую], через ворога й месника.
17 All this is come upon us; yet have we not forgotten thee, neither have we dealt falsely in thy covenant.
Усе це лихо спіткало нас, хоча ми не забули Тебе й не зрадили Завіту Твого.
18 Our heart is not turned back, neither have our steps declined from thy way;
Серця наші не відступили назад, і наші стопи не збочили з Твоєї стежки.
19 That thou hast sore broken us in the place of jackals, and covered us with the shadow of death.
Але Ти вразив нас у [пустельному] місці, де мешкають шакали, і вкрив нас тінню смерті.
20 If we have forgotten the name of our God, or spread forth our hands to a strange god;
Якби ми забули ім’я Бога нашого й простягнули долоні наші до чужого бога,
21 Shall not God search this out? for he knoweth the secrets of the heart.
хіба Бог не виявив би цього? Адже Він знає приховані глибини серця.
22 Yea, for thy sake are we killed all the day long; we are counted as sheep for the slaughter.
Однак заради Тебе нас убивають щодня, вважають нас за овець, призначених на заколення.
23 Awake, why sleepest thou, O Lord? arise, cast [us] not off for ever.
Прокинься! Чому Ти спиш, Владико? Пробудись! Не покидай нас навіки.
24 Wherefore hidest thou thy face, and forgettest our affliction and our oppression?
Чому Ти ховаєш Своє обличчя, забуваючи про приниження й гніт наш?
25 For our soul is bowed down to the dust: our belly cleaveth unto the earth.
Адже до пороху земного зведена душа наша, до землі прилинуло нутро наше.
26 Rise up for our help, and redeem us for thy lovingkindness’ sake.
Повстань, будь нам допомогою! Визволи нас заради милості Твоєї.
