Psalms 38
1 A Psalm of David, to bring to remembrance. O LORD, rebuke me not in thy wrath: neither chasten me in thy hot displeasure.
Псалом Давидів. На спомин. Господи, не докоряй мені у гніві Твоєму й не картай мене у люті Твоїй.
2 For thine arrows stick fast in me, and thy hand presseth me sore.
Бо стріли Твої пронизали мене й рука Твоя мене тяжко вдарила.
3 There is no soundness in my flesh because of thine indignation; neither is there any health in my bones because of my sin.
Немає [жодного] цілого місця на моєму тілі через пересердя Твоє, немає здоров’я в кістках моїх через гріх мій.
4 For mine iniquities are gone over mine head: as an heavy burden they are too heavy for me.
Бо беззаконня мої накрили мою голову, немов важкий тягар, тяжіють наді мною.
5 My wounds stink and are corrupt, because of my foolishness.
Смердять, ятріють мої рани через божевілля моє.
6 I am pained and bowed down greatly; I go mourning all the day long.
Похилений і занадто пригнічений, цілий день ходжу я понуро.
7 For my loins are filled with burning; and there is no soundness in my flesh.
Бо стегна мої повні палючого болю, і немає цілого місця на тілі у мене.
8 I am faint and sore bruised: I have roared by reason of the disquietness of my heart.
Я заціпенілий і вкрай розбитий духом, волаю через стогони мого серця.
9 Lord, all my desire is before thee; and my groaning is not hid from thee.
Володарю, усі бажання мої перед Тобою, і зітхання мої від Тебе не приховані.
10 My heart throbbeth, my strength faileth me: as for the light of mine eyes, it also is gone from me.
Серце моє тріпотить, сила моя полишила мене, і світла в очах моїх не стало.
11 My lovers and my friends stand aloof from my plague; and my kinsmen stand afar off.
Мої друзі й приятелі уникають мене через мої побої, і близькі мої стали поодаль.
12 They also that seek after my life lay snares [for me]; and they that seek my hurt speak mischievous things, and imagine deceits all the day long.
Розставляють пастки ті, хто шукає душі моєї; про загибель мою розмовляють ті, хто бажає мені зла; цілий день міркують про підступи.
13 But I, as a deaf man, hear not; and I am as a dumb man that openeth not his mouth.
А я, наче глухий, не чую, як німий, не відкриваю вуст.
14 Yea, I am as a man that heareth not, and in whose mouth are no reproofs.
Я став ніби той, що не чує і в чиїх вустах немає виправдання.
15 For in thee, O LORD, do I hope: thou wilt answer, O Lord my God.
Та на Тебе, Господи, сподіваюся; Ти відповіси мені, мій Володарю, мій Боже!
16 For I said, Lest they rejoice over me: when my foot slippeth, they magnify themselves against me.
Бо казав я [Тобі]: «Нехай же вони не зловтішаються з мене; коли похитнулася нога моя, нехай не величаються наді мною».
17 For I am ready to halt, and my sorrow is continually before me.
Бо я стою хитаючись, і скорбота моя завжди переді мною.
18 For I will declare mine iniquity; I will be sorry for my sin.
Адже я визнаю беззаконня моє, сумую через мій гріх.
19 But mine enemies are lively, [and] are strong: and they that hate me wrongfully are multiplied.
А вороги мої живі та могутні, численними стали ті, хто ненавидить мене даремно.
20 They also that render evil for good are adversaries unto me, because I follow the thing that is good.
Вони віддячують мені злом за добро, ворогують проти мене за те, що я прагну добра.
21 Forsake me not, O LORD: O my God, be not far from me.
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене!
22 Make haste to help me, O Lord my salvation.
Поспіши мені на допомогу, Володарю мій, Спасителю мій!
