Psalms 2

1 Why do the nations rage, and the peoples imagine a vain thing?

Чому бентежаться народи і племена задумують марне?

2 The kings of the earth set themselves, and the rulers take counsel together, against the LORD, and against his anointed, [saying],

Повстають царі землі, і можновладці гуртуються разом проти Господа й проти Його Помазанця.

3 Let us break their bands asunder, and cast away their cords from us.

«Розірвемо їхні кайдани, – [кажуть вони], – скинемо їхні пута!»

4 He that sitteth in the heavens shall laugh: the Lord shall have them in derision.

Той, Хто сидить на небесах, сміється, Володар глузує з них.

5 Then shall he speak unto them in his wrath, and vex them in his sore displeasure:

Тоді Він промовить до них у гніві Своєму і полум’ям [люті] Своєї настрашить їх:

6 Yet I have set my king upon my holy hill of Zion.

«Ось Я поставив царя Мого над Сіоном, Моєю святою горою».

7 I will tell of the decree: the LORD said unto me, Thou art my son; this day have I begotten thee.

Сповіщу-но я постанову Господню: Він промовив до мене: «Ти Мій Син, Я сьогодні породив Тебе.

8 Ask of me, and I will give thee the nations for thine inheritance, and the uttermost parts of the earth for thy possession.

Проси в Мене – і Я дам Тобі народи у спадок, і володіння Твоє – аж до країв землі.

9 Thou shalt break them with a rod of iron; thou shalt dash them in pieces like a potter’s vessel.

Ти уразиш їх жезлом залізним, як посуд, [виріб] гончаря, розіб’єш їх».

10 Now therefore be wise, O ye kings: be instructed, ye judges of the earth.

Отже, царі, схаменіться, отямтеся, судді землі!

11 Serve the LORD with fear, and rejoice with trembling.

Служіть Господеві зі страхом і радійте з тремтінням.

12 Kiss the son, lest he be angry, and ye perish in the way, for his wrath will soon be kindled. Blessed are all they that put their trust in him.

Цілуйте Сина, щоб Він не розгнівався і щоб ви не загинули на своєму шляху, бо гнів Його спалахне вмить. Блаженні ті, хто на Нього надію покладає!