Psalms 137

1 By the rivers of Babylon, there we sat down, yea, we wept, when we remembered Zion.

Біля річок Вавилона, там сиділи ми й плакали, згадуючи Сіон.

2 Upon the willows in the midst thereof we hanged up our harps.

На вербах посеред міста ми повісили наші арфи,

3 For there they that led us captive required of us songs, and they that wasted us [required of us] mirth, [saying], Sing us one of the songs of Zion.

бо там поневолювачі наші просили від нас слів пісні й гнобителі наші [вимагали від нас] радості: «Заспівайте нам одну з пісень Сіону!»

4 How shall we sing the LORD’S song in a strange land?

Як можемо ми пісню Господню на землі чужій співати?

5 If I forget thee, O Jerusalem, let my right hand forget [her cunning].

Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай забуде правиця моя [рухи свої].

6 Let my tongue cleave to the roof of my mouth, if I remember thee not; if I prefer not Jerusalem above my chief joy.

Нехай прилипне язик мій до піднебіння, якщо я не пам’ятатиму тебе, якщо я не піднесу Єрусалима як найвищу радість мою.

7 Remember, O LORD, against the children of Edom the day of Jerusalem; who said, Rase it, rase it, even to the foundation thereof.

Нагадай, Господи, синам Едомовим день [захоплення] Єрусалима, коли вони говорили: «Руйнуйте, руйнуйте його до самих підвалин!»

8 O daughter of Babylon, that art to be destroyed; happy shall he be, that rewardeth thee as thou hast served us.

Донько Вавилона, приречена на спустошення, блаженний той, хто віддасть тобі за те, що ти накоїла нам!

9 Happy shall he be, that taketh and dasheth thy little ones against the rock.

Блаженний той, хто схопить і розіб’є об скелю твоїх немовлят!